Вероніка лікарська — Veronica officinalis L.
Родина ранникові — Scrophulariaceae
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 10—30 см завдовжки, з повзким, при основі гіллястим стеблом, яке утворює дерновину. Стебла, які витикаються вгору, вкриті досить густими короткими волосками. Листки на них звужені в короткий черешок, обернено-яйцевидні, зубчасто-пилчасті, трохи шорсткі. Багатоквіткові, квітконосні грона виростають з однієї пазухи двох супротивних листків. Квітки блідо-блакитні з ліловим відтінком, рідше білі. Рослина на смак терпка, свіжа — без запаху, висушена — має приємний запах. Цвіте у червні — серпні.
Де росте? Поширена в лісових і лісостепових районах на Поліссі, в Карпатах; на півдні Степу зустрічається зрідка, в Криму — в горах. Росте попід огорожами, в гаях серед чагарників, на узліссі, переважно в хвойних лісах, рідше в чорноземній смузі.
Що й коли збирають? Усю рослину без коріння (квітки й листки), під час цвітіння.
Коли застосовують? У вигляді чаю використовують при простудних захворюваннях, астмі, бронхіті (відхаркувальний засіб), при хворобах сечово-статевих органах (цистити, пісок), при зниженому апетиті, проносах, виразці шлунка, клімактерії, при високому тиску крові, безсонні, нервовому виснаженні, ревматизмі, ломоті, як потогінній засіб, • при значному виснаженні організму, особливо допомагає при висипах на тілі, екземі, нагноєннях (піодермії), також при укусах гадюк і скажених тварин (завдяки співдії алкалоїду, глікозидів аукубіну і вероніцину, сапонінів, леткої олії, гіркоти, дубильних речовин), окрім запобіжних щеплень.
На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку вероніки і настоюють 12 годин. П’ють 1—2 склянки на день ковтками (при висипах на шкірі, екземі, золотусі, грибкових ураженнях, піодермії) застосовують суміш (по 1 чайній ложці) вероніки, фіалки триколірної і трави череди на 1 склянку окропу. П’ють 4 склянки на день, через годину після їди (антиалергічна дія).
При різних видах свербіння (на голові, тілі, в задньому проході), при корості втирають у шкіру (на голові в корені волосся) мазь, виготовлену з 250 г сирого соку. Цей сік, відтиснутий з розім’ятої свіжої рослини, заливають 250 г 90% спирту і настоюють 10 днів, потім фільтрують через ватку, додають до нього іде раз 250 г такого ж спирту, ще раз фільтрують і у фільтрат додають 10 г перувіанського бальзаму. Мазь можна перед уживанням розбавляти перевареною водою у співвідношенні 1 :2 і обов’язково слід збовтувати.
З вероніки лікарської готують ванни (особливо дітям) при хворобах шкіри: висипах, нагноєннях, корості тощо.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
