ГОЛОВНА РІЧКА ПОЛЬЩІ 

Як Україну не можна уявити без Дніпра, так і Польщу неможливо уявити без Вісли, адже точнісінько так само як і наш славетний Дніпро ділить Україну посередині на дві частини - Лівобережну та Правобережну, так і Польщу ділить Вісла так само. Але якщо Дніпро тече з півночі на південь, то Вісла - навпаки - з півдня на північ. Саме тому розташування правого і лівого берегів Вісли не такі як в нас. Наприклад якби в Польщі існували б такі терміни, як "Правобережна Польща" чи "Лівобережна Польща", то правобережжя її межувало б з українським "Правобережжям", але вже нашого Дніпра.

Вісла є не лише найдовшою, але й найповноводнішою річкою Польщі. Про неї можна говорити дуже багато не лише в плані географії, але й історії теж, адже саме на берегах Вісли творилася польська історія та формувалася державність Польщі від найдавніших часів.

Важливі факти про Віслу:
 Загальна довжина - 1 068 кілометрів;

•  Площа басейну Вісли - 200 тис. км². Крім території Польщі він охоплює також і територію України, Білорусі та Словаччини;
•  Річка належить до басейну Балтійського моря, і є другою за водністю (після Неви), яка в нього впадає;
•  Витік Вісли знаходиться на висоті 1100 метрів в Західних Карпатах (Моравсько-Сілезькі Бескиди, Бараняча Гора);
•  Гирло знаходиться на березі Ґданської затоки Балтійського мооя поряд із містом Ґданськ;
•  Найбільші притоки: праві: Сан, Буг, Нарев, Вепш, Дунаєць; ліві: Піліца та Ніда;
•  Найбільші міста на Віслі: столиця Польщі - Варшава (1,7 млн.жителів), Краків (760 тис), Бидгощ (на каналі що йде до Вісли, 360 тис), Торунь (205 тис), Плоцк (125 тис), Влоцлавек (114 тис), Ґрудзьонз (100 тис), Тчев (60 тис), Сандомир (25 тис).
•  Річка Вісла вперше згадується в працях Помпонія Мела в 40 році н.е. в праці "Оглядова географія" та Плінієм в 77 році н.е. в "Природній історії". Обидва використовують назви "Vistula" та "Vistia".

Приблизно 5% території України покрито басейном Вісли (Здебільшого на території Львівщини). На території нашої держави Віслянський басейн представлений річками Західний Буг та Сян, та їхніми нечисельними притоками.
 

Джерело: Kostyantyn Khimichenko