Волошка синя (А) — Centaurea cyanus L.

Родина складноцвіті — Compositae

Гвоздики різноколірні (Б) — Dianthus versicolor Fisch.

Родина гвоздикові — Caryophyllaceae

Як виглядає волошка? Однорічна трав’яниста сіро-зелено- пухнаста рослина 30—60 см заввишки. Стебло її гіллясте, спрямоване догори. Листки ланцетно-лінійні, нижні дещо лопатеві, верхні цілокраї. Кошики верхівкові, на довгих квітконіжках. Квітки крайові п’ятизубчасті, лійкоподібні, си­ні або, рідше, білі, рожеві; серединні — трубчасті, фіолетові. Цвіте у травні — серпні.

Де росте? По всій території УРСР, але на півдні зустрі­чається рідше — серед посівів жита та інших зернових куль­тур як бур’ян’. Інколи вирощують її у квітниках.

Що й коли збирають? Крайові квітки, вискубуючи їх з кошиків, під час цвітіння рослини. Швидко сушать у затін­ку на протязі, на дикті або папері (містять барвник ціанін, гіркий глікозид центаврин, мінеральні солі та інші ще не вивчені речовини).

Коли застосовують? Як протиспазматичний, протиза­пальний, протимікробний, сечогінний і жовчогінний засіб. Вживають при хворобах нирок і жовчного міхура, при во­дянці, жовтяниці, при простуді й малярії, як жарознижу­вальний засіб; разом з риб’ячим жиром або зі злегка обсма­женою печінкою — при курячій сліпоті; при нестравності шлунка (гіркота кніцин).

Використовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу бе­руть 1 чайну ложку крайових квіток волошки, настоюють ЗО хвилин і п’ють по 0,25 склянки тричі на день. При за­тримці сечі внаслідок запальних процесів у сечостатевих органах беруть 4 столові ложки суміші пелюсток волошки, кореня бузини трав’янистої, стовпчиків (волосся) кукурудзи, листків мучниці, трави хвоща, трави остудника голого і бе­резових бруньок в співвідношенні 1 : 1,5 : 1 :1,5 : 0,5 :1 : 1,5 на 1 і води, настоюють цілу ніч, вранці кип’ятять 7 хви­лин і гарячим випивають протягом дня за 5 разів.

Проти фурункульозу застосовують суміш квіток волошки синьої, трави кропиви дводомної, квіток нагідок, листків волоського горіха, трави хвоща польового, трави фіалки три­колірної (братків), трави череди і трави вероніки лікарської в співвідношенні 1,5 : 1 : 1 : 1 : 1 : 2 :1,5 : 1. Беруть 4 столові ложки на 1 л води і готують так само, як при затримці сечі. Курс лікування становить 6 тижнів. 

Напаром з 1 чайної ложки крайових квіток волошки в 1 склянці окропу промивають очі при кон’юнктивітах, ячмін­цях на оці (припікальна дезинфікуюча дія — див. Очанка лікарська); профільтрований через ватку напар закапують у очі по 4—5 крапель тричі на день. При цьому суворо до­тримуються асептичних умов.

Як виглядають гвоздики різноколірні? Багаторічна трав’я­ниста сіро-зелена рослина 10—60 см заввишки. Стебла гіллясті, вузлуваті, спрямовані догори. Листки супротивні,                       ланцетно-лінійні, біля основи піхви зростаються зі стеблом. Квітки верхівкові, рожево-пурпурні або білі, у культурних — найрізноманітнішого забарвлення. Плоди — одногнізді коро­бочки, які відкриваються на верхівці зубчиками. Цвітуть у червні — липні (культурні до морозів).

Де ростуть? На сухих степових і кам’янистих схилах (північні райони Ворошиловградської обл.); культурні (гол­ландські, Шабо, китайські) вирощують у квітниках.

Що й коли збирають? Всю рослину, багату на сапоніни (дикі й культурні види), під час цвітіння.

Коли застосовують? Як нешкідливий, неотруйний засіб, що підвищує тонус гладких м’язів матки. В разі атонії мат­ки, при післяпологових кровотечах (при недостатньому відновлюванні матки) — замість отруйних ріжків (Claviceps purpurea Tul.). Як кровоспинний засіб при гемороїдальних кровотечах. Колись застосовували проти укусів скажених тварин.

Вживають у вигляді чаю. 1 столову ложку трави настою­ють на 1 склянці окропу протягом 10 хвилин і п’ють по 1 столовій ложці тричі на день. Проти здуття (метеоризму) п’ють настояну на гвоздиках протягом 8 днів прованську олію (1: 10), по 5—10 крапель на цукрі, тричі на день.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем