Африка — материк, другий за величиною після Євразії. Площа — 29,2 млн км2 (з островами 30,3 млн км2), що становить майже 1/5 частину всієї суші земної кулі. Довжина від північного мису Ель-Аб'яд (Рас-Енгела) до південного мису Голковий майже 8000 км, ширина між мисами Альмаді і Хафун 7500 км. На заході омивається Атлантичним океаном, на півночі — Середземним морем, на північному сході — Червоним морем, зі сходу — Індійським океаном. Береги порізані слабо; найбільш велика затока — Гвінейська, найбільший півострів — Сомалі. У геологічному відношенні переважно платформа з докембрійською кристалічною основою, перекритою більш молодими осадочними породами. Складчасті гори розташовуються лише на північному заході (Атлас) і на півдні (Капські гори). Середня висота над рівнем моря — 750 м. У рельєфі переважають високі складчасті рівнини, плато і плоскогір'я; у внутрішніх районах — великі тектонічні западини (Калахарі в Південній Африці, Конго в Центральній Африці тощо). Від Червоного моря і до р. Замбезі Африка роздроблена найбільшою у світі системою скидних западин, частково зайнятих озерами (Танганьїка, Ньяса та інші). По краях западин розташовані вулкани Кіліманджаро (5895 м, найвища точка Африки), Кенія тощо. Корисні копалини світового значення: алмази (Південна і Західна Африка), золото, уран (Південна Африка), руди заліза, алюмінію (Західна Африка), міді, кобальту, берилу, літію (переважно у Південній Африці), фосфорити, нафта, природний газ (Північна і Західна Африка). В Африці на півночі і півдні від зони екваторіального клімату знаходяться зони субекваторіального, тропічного і субтропічного клімату. Середньомісячні Температури літа бл. 25—30 °С. Взимку також переважають високі плюсові температури (10—25 °С), але в горах бувають температури нижчі від 0 °С; у горах Атласу щорічно випадає сніг. Найбільша кількість опадів в екваторіальній зоні (в середньому 1500—2000 мм на рік), на узбережжі Гвінейської затоки (до 3000—4000 мм). На півночі та півдні від екватора опади убувають (100 мм і менше в пустелях). Основний стік направлений в Атлантичний океан: pp. Ніл (найдовша в Африці), Конго (Заїр), Нігер, Сенегал, Гамбія, Оранжева; велика річка басейну Індійського океану — Замбезі. Бл. 1/3 Африки — область внутрішнього стоку переважно тимчасових водотоків. Найбільші озера — Вікторія, Танганьїка, Ньяса (Малаві).
Головні типи рослинності — савани і пустелі (найбільша — Сахара), що займають бл. 80 % площі Африки. Вологі екваторіальні вічнозелені ліси характерні для екваторіальної зони і прибережних районів субекваторіальної зони. На півночі або півдні від них — розріджені тропічні ліси, що переходять в савани, а потім в опустинені савани. У тропічній Африці (головним чином у заповідниках) водяться слони, носороги, бегемоти, зебри, антилопи, леви, гепарди, леопарди тощо. Численні мавпи, дрібні хижаки, гризуни; у сухих районах велика кількість плазунів. Безліч птахів, у т. ч. страуси, ібіси, фламінго. Значної шкоди господарству завдають терміти, сарана, муха цеце.
В Африці розташовані країни: Алжир, Ангола, Бенін, Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джибуті, велика частина Єгипту, Конго (Заїр), Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія, Конго, Кот-д'Івуар, Лесото, Ліберія, Лівія, Маврітанія, Малаві, Малі, Марокко, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Свазіленд, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Туніс, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Південноафриканська Республіка (ПАР), а такожтериторія Західної Сахари, Сеута і Мелілья. На островах, що відносяться до Африки, знаходяться держави: Коморські Острови, Маврикій, Мадагаскар, Сан-Томе і Прінсипі, Сейшельські Острови, а також Реюньйон, острів Святої Олени. В африканських державах проживає понад 700 млн людей, або бл. 15 % населення планети.
Африку населяють сотні великих і малих народів (етносів). 107 з них, що нараховують понад 1 млн людей кожна, становить 86,2 % всього населення. Представники кочових племен і народності мігрують по територіях інших держав. Найбільш великі з африканських етносів на півночі континенту — араби (єгипетські, алжирські, марокканські); у Тропічній Африці — йоруба і хауса, а також амхара, оромо; у Центральній і Південній Африці — банту. їхня структура досить складна. Банту, наприклад, включає понад 40 народностей, кожна з яких нараховує понад 1 млн людей. В африканських країнах немало вихідців з європейських і азіатських держав. Особливо велика їх частка в Південноафриканській Республіці — понад 5 млн людей (африканери, або бури, французи, італійці тощо). Більше половини населення континенту проживає в сільській місцевості і зайняте землеробством і скотарством. Найбільша частка міського населення (понад 50 %) в ПАР, Джибуті, Алжирі, Тунісі, Лівії, на Маврикії, Реюньйоні. У швидко зростаючих містах багато жителів зайняті в сфері послуг (торгівля, обслуговування), чимала їх частина — державні службовці. На континенті зберігається високий рівень безробіття, значне число городян живе випадковими заробітками.
Африканці сповідують різні релігії. На півночі континенту арабське населення головним чином сповідує іслам сунітського напряму. У Тропічній Африці поширені іслам і християнство, а також місцеві традиційні вірування. У Південній Африці переважає християнство (католицизм і протестантизм), є також послідовники індуїзму та інших релігій.
