Альмагест або перша вікіпедія нової ери.

Якби Ви мешкали на початку нашої ери, і захотіли б отримати комплексні фундаментальні знання з географії, астрономії або математики, то навряд чи обійшлися без "Альмагесту" - фундаментальної наукової праці знаменитого грецького вченого Клавдія Птолемея, адже на той час це була справжня прогресивна енциклопедія, яка максимально правильно описувала процеси, явища та прості навколо нас. Звісна річ, сучасники скажуть що багато моментів Клавдій Птолемей пояснив неправильно, однак навіть сьогодні, незважаючи на розвиток технологій, в науці є чимало гіпотез, які час від часу спростовуються новими відкриттями. Саме тому виклалена Птолемеєм будова Всесвіту де Земля у його центрі (так звана геоцентрична модель) не виглядає такою безглуздою, як може здатися на перший погляд, адже єдина відмінність між протилежною їй геліоцентричною моделлю, яку запропонував Коперник через 1400 років, це те, що Сонце і Земля просто "помінялися місцями".

 

"Альмагест" був написаний Птолемеєм в 140-145 роках н.е. (приблизно 1880 років тому), і в наступні п'ятнадцять століть використовувався європейськими вченими як основне джерело знань. Доречі вже тоді Клавдій Птолемей довів що Земля має форму кулі, і навів математичні обрахунки цієї моделі. В якості одного із ключових доказів кулястості Землі Птолемей наводив дугоподібну тінь, яку Земля відкидала на Місяць під час затемнення. Крім того, в "Альмагесті" було викладено численні моделі руху небесних тіл (Сонце, Місяць, Венера, Меркурій, Марс, Юпітер, Сатурн, зірки та сузір'я, комети). "Альмагест" містив комплексний каталог зірок та сузір'їв, на які можна було орієнтуватися. Цеим каталогом користувалися не лише європейці, але й араби. Лише в ХV столітті узбецький астроном Улугбек в Самарканді розробив новий зірковий каталог, який дещо перевершив "Альмагест".

 

"Альмагест" вперше був опублікований в 148 році в Александрії (нинішній Єгипет), однак перша назва цієї праці залишилася невідомою. Одні вчені вважають що "Альмагест" вийшов під назвою "Математичне зібрання в 13 томах", а інші вважають "Велике зібрання". Був період (приблизно в V-X століттях), коли в Європі цю працю називали не інакше як "Найвеличнішим зібранням". "Альмагестом" ця праця стала лише після суттєвого впливу арабів, які також цю працю називали "Величною" (звучить як "аль-магісті"). Саме з арабської мови це слово в ХІ столітті потрапило в латинську, і праця отримала остаточну назву "Альмагест".