Антарктида — крижаний континент, де зосереджено приблизно 30 млн км3 льоду, або 90 % всіх льодів суходолу. Середня потужність льоду 2500—2800 м, а максимальна в деяких районах Східної Антарктиди — 4800 м. Найбільша висота крижаної поверхні в Східній Антарктиді перевищує 4100 м над рівнем моря. Тільки 2 % території Антарктиди вільні від льоду — головним чином у західній частині материка і у Трансантарктичних горах. Це або ділянки узбережжя, або окремі гребені і вершини (нунатакі), що підносяться над крижаною поверхнею. Льодовиковий покрив має в цілому куполовидну форму, причому крутість поверхні зростає у напрямі до узбережжя, де зосереджені кінці вивідних льодовиків і шельфові льодовики або крижані уступи.
У місцях виводу айсбергів витрати льоду оцінюються у 2500 км3 на рік. Антарктичні айсберги вражають своїми розмірами, рекордними для Землі. Так, наприклад, один з них, що утворився на початку 1990-х років, був 154 км завдовжки і 35 км завширшки. Антарктичні льоди нагромаджувалися протягом багатьох сотень тисяч років, і в них відбита історія формування земної атмосфери. В Антарктиді були пробурені три глибокі свердловини: на станції Берду 1968 р. глибиною 2160 м, на станції Схід у 1991 р. глибиною 2600 м і на узбережжі Східної Антарктиди на станції Лоу-Дом у 1993 р. глибиною 1200 м.
Літом льодовиковий покрив збільшується на 3—4 млн км2 за рахунок розростання шельфових льодовиків, особливо навколо Антарктичного п-ова і в морі Росса. Взимку океан навколо Антарктиди замерзає. Таким чином формуються морські льоди на площі бл. 17 млн км2, які тануть в кінці весни — на початку літа.
