Дмитро Вишневецький народився 1516 року в сімї князя Івана Вишневецького, нащадка турово-пінських князів. Дмитро був старшим із чотирьох синів князя та його дружини Анастасії Олізар, чиї предки були албанськими та сербськими князями і молдавськими господарями.

 

Уперше ім’я Дмитра Вишневецького зустрічається в історичних документах 1545 року — його названо власником кількох сіл на Волині. Вважається, що саме ця людина, яка отримала у своїх соратників прізвисько Байда, у 40-х роках 16 століття стала головним організатором козацтва. Хоча Вишневецького й називають одним із перших українських гетьманів, цієї посади він ніколи не займав, оскільки гетьманство зявилося значно пізніше.

 

У 1548—1549 роках Байда-Вишневецький приєднався до війська Бернарда Претвича і взяв участь у походах на форпост Османської імперії — Очаків. Наступного року Претвич відправив листа до польського короля та Великого князя Литовського Сигізмунда II Августа, в якому зазначив: князь Дмитро — рішучий, хоробрий, має виняткові здібності у воєнній справі. Сигізмунду II Августу такі люди були необхідні, тож у 1550 році Вишневецький був призначений старостою міст-фортець Черкас і Каневай офіційно зобов’язався боронити їх від татарських набігів.

 

Першу згадку про наслідки боротьби Вишневецького з турками на чолі козацьких загонів можна знайти у «Реєстрах кривд» — документі, надісланому королю Сигізмунду II султаном Османської імперії Сулейманом II Пишним. Султан скаржився, що від 8 червня 1548 року до 6 грудня 1549 року козаки не давали спокою турецькій залозі Очаківської фортеці, здійснили ряд походів на Очаків, Аккерман, Іслам-Кермен. А в 1553 році Вишневецький із невеликим підрозділом козаків з’явився у Стамбулі, де спробував домовитися із султаном, щоб той припинив напади татар на українські землі. Перемовини результату не дали, однак князь виїхав із турецької столиці з великими почестями й особистими дарунками від Сулеймана II. Але Вишневецький не збирався відмовлятися від ідеї загнуздати Кримське ханство. Повернувшись, він почав шукати нового союзника в боротьбі з татарами і незабаром домовився про спільні дії з московським царем Іваном IV Грізним. Байда потребував грошей на будівництво кам’яної фортеці, допомоги зброєю та людьми. Іван Грізний охоче погодився підтримати Вишневенького; навесні 1556 року московський уряд організував похід проти Криму. Об’єднані війська захопили Іслам-Кермен та Очаків. Саме тут Байда вперше використав нову тактику штурму ворожих замків одночасно із суші й моря.

 

Шістьсот українських кіннотників та козацькі «морські піхотинці» з 18 чайок не залишили захисникам фортець шансів відбити напад. Через півстоліття цією ж тактикою скористалися козацькі гетьмани Самійло Кішка та Петро Конашевич-Сагайдачний.

 

Козаки безпечно дісталися Черкас, а Сигізмунду II знову довелося виправдовуватися перед кримським ханом Девлет-Гіреєм — мовляв, похід улаштував лише московський цар, а Річ Посполита не має до цього ніякого відношення.