Дрік красильний (жовтило)

Дрік красильний (жовтило) — Genista tinctoria L. (отруйний)

Родина бобові — Leguminosae

Дрік красильний (жовтило) — Genista tinctoria L.

Як виглядає? Багаторічна напівкущова рослина 100— 150 см заввишки. Стебла її без колючок, гостроребристі, вкриті низьким пухом, з гілками, спрямованими догори. Листки чергові, суцільні, ланцетні або еліптичні, переважно по краях і вздовж жилок з пушком, мають маленькі при­листки. Квітки метеликові, золотаво-жовті, в довгастих гро­нах на кінцях гілок і стебел; приквітки довші за двогубу чашечку. Плоди — голі лінійні, трохи зігнуті боби. Цвіте у травні— червні, частково в серпні.

Де росте? Майже по всій території УРСР, рідше на пів­дні — по сухих лісах, на узліссях, на схилах пагорбів, серед чагарників, при лісових дорогах, на пісках.

Що й коли збирають? Під час цвітіння зрізають серпом гілки з цвітом та листками.

Коли застосовують? Як сечогінний, судинозвужувальний, проносний, заспокійливий, кровоочисний засіб, при водянці живота, всіх видах жовтяниці, серцевій слабості зі зниже­ним тиском крові, при хворобах щитовидної залози (зоб, гі­потиреоз, мікседема). Також при маткових кровотечах і шкірних хворобах, завдяки вмісту леткої олії, алкалоїдів цитизину і спартеїну, глікозиду лютеоліну та інших. Чай із зелених частин (гіллячок) дроку за дією нагадує тиреоідин — гормональний препарат щитовидної залози. Причому ліку­вальна дія дроку триваліша, він не виявляє шкідливих по­бічних явищ, якщо не перевищувати дозу (дія флавонового глікозиду лютеоліну).

Як сечогінний засіб при нефритах і набряках серцевого походження, дрік сприяє посиленому виділенню хлоридів.

Застосовують у вигляді відвару. На 1 склянку води бе­руть 1 столову ложку подрібненої рослини (листків) і ки­п’ятять, поки не залишається 7з рідини. Коли прохолоне, відціджують і вживають через кожні дві години по 2 столові ложки, поки не почне проносити і гнати сечу (при водянці живота, запорі). Ліки ці вживають з перервою, через день.

При пониженому тискові крові, гіпотиреозі, ожирінні лі­кування індивідуалізують, зменшуючи до 1 столової ложки відвару (з медом), тричі на день. При втраті сил, висна­женні, похудінні спостерігається зміцнювальна та заспокій­лива властивість цієї рослини. При запаленні нирок 1 повну столову ложку суміші (порівну) трави дроку, трави вероні­ки, трави споришу звичайного, трави приворотня і бруньки білої берези заливають 1 склянкою окропу. Випивають 2 — 3 склянки на день. Або 1 столову ложку суміші трави дро­ку, льняного насіння і шишкоягід ялівцю в співвідношенні 4:4:1 настоюють б годин в 1 склянці води, варять 15 хви­лин і випивають 1—2 склянки на день при підгострому нефриті.

При подагрі, суглобовому артриті, ревматизмі беруть 1 столову ложку суміші (порівну) трави дроку, бруньок берези, листків кропиви дводомної і трави фіалки триколір­ної на 1 склянку окропу, настоюють 10 хвилин, п’ють 2 склянки на день. Відвар 4 столових ложок трави дроку в 1 л води додають до повної ванни для лікування шкірних хвороб (лишаїв, наривів, золотухи). Відваром самих квіток, в яких містяться два жовті пігменти — лютеолін і геністе­їн,— фарбують тканини.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем

 
Розділ сайту: