Горицвіт весняний — Adonis vernalis L. (отруйний)

Родина жовтецеві — Ranunculaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з яко­го виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла біля основи вкриті бурими листками у вигляді лус­ки. Стеблові листки чергові, напівобгортні, сидячі, п’яти- пальчатороздільиі: дві нижні ділянки коротші, перисті, верх­ні три-, двоперисті, частки їх вузькі, лінійні, голі, цілі. Квітки яскраво-жовті, великі, до 6 см у поперечнику, один­цем вінчають квітконосні стебла і їхні відгалуження, зісподу буруваті, чашечка їхня пухнаста, у віночку 15— 20 пелюсток, вони довгасті, зубчасті. Плід — кулястий бага- тогорішок. Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня.

Де росте? На глинясто-вапнякових грунтах по сухих відкритих схилах, на узліссях березових і дубових лісів, на галявинах, серед чагарників. Поширений у лісовій і степо­вій, особливо в чорноземній зонах, в Криму, на яйлі. Зрід­ка трапляється на степових схилах в Росточчі-Опіллі і на півдні Полісся (Волинська область — м. Володимир-Волин- ський; Оваднівський район, с. Верба; Житомирська область; Львівська область — Золочівський район, с. Червоне; Івано- Франківська область — Рогатинський район, Чортова гора).

Що й коли збирають? Зрізають усю верхню частину рослини, залишаючи голу нижню і багаторічне кореневище під час цвітіння. Сушать у затінку при 30°.

Коли застосовують? При серцевих хворобах з явищами декомпенсації, при задишці, набряку ніг і неврозах серце­во-судинної системи; при водянці ниркового походження, гострому запаленні нирок, при інфекційних захворюваннях (плямистий тиф, грип, скарлатина тощо), при емфіземі ле­гень (ядусі)*. Горицвіт збільшує силу серцевих скорочень і уповільнює ритм (дія глікозидів цимарину і адонітоксину подібна до дії строфанту). В суміші з собачою кропивою, серцевою валеріаною і мелісою вживають при нервовій збуд­ливості, безсонні, епілепсії, також при приступах глаукоми.

У вигляді чаю готують так. На 2 склянки окропу беруть 1 столову ложку порізаної рослини і настоюють 10 хвилин. Вживають щогодини по 1 столовій ложці. Чай приготов­ляють щодня свіжий (швидко псується). При водянці вна­слідок гострого і хронічного запалення нирок беруть 1 сто­лову ложку суміші (за вагою) трави горицвіту, листків мучниці, березових бруньок і трави хвоща польового в співвідношенні 4 : 5 : 3 : 2, заливають 1 склянкою окропу, парять в духовці 2 години, кип’ятять на малому вогні 5— 10 хвилин і вживають щогодини по 1 столовій ложці. При цьому дотримують безсольової дієти, постільного режиму і через день приймають теплі ванни. Завдяки цьому збіль­шується виділення сечі, зникають набряки, поліпшується загальний стан. При неврозах серцево-судинної системи 1 столову ложку суміші трави горицвіту, кореня валеріани, трави собачої кропиви серцевої і листків меліси в співвід­ношенні 1:2:3 :4 заливають 1 склянкою окропу і настою­ють 10 хвилин. П’ють по 0,25 склянки двічі на день, вранці і ввечері.

^* Склянка міцного чаю — напару листків чайного куща (Thea sinensis L.) — з родини чайних (Theaceae) у хворих на серцево-легеневу недостатність короткотривало збуджує і тонізує центральну нервову систему, діє сечогінно, підні­має кров’яний тиск, зменшує почуття фізичної і розумової втоми, полегшує болі голови. Адже в листках китайського чаю містяться: алкалоїд кофеїн, вітаміни В_ь В₂, пантотенова й нікотинова кислоти, дубильні речовини, які сприяють на­громадженню вітаміну С в організмі і вітамін Р, який за­побігає крововиливам у сітківку ока, мозок. Міцний чай у поєднанні з горицвітом весняним дають пити при інфек­ційних хворобах, коли треба підтримати функцію серця.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем