Кукурудза звичайна — Zea mays L.
Однорічна трав’яниста рослина з родини злакових (Gramineae).
Досягає інколи З — 4 м. Стебло пряме, нерозгалужене, розділене на вузли й міжвузля, заповнене губчатою серцевиною. Листки широкі, ланцетні або ланцетно-лінійні, з паралельними жилками, які своїми піхвами прикріплюються до стебла. Чоловічі квітки зібрані у велику верхівкову розкидисту волоть. Жіночі розташовані в пазухах верхніх стеблових листків на качанах, з яких виходять стовпчики з довгими приймочками (волосся) . Збирають їх у серпні — вересні, сушать у тіні, зберігають цілими, або дрібно порізаними, а іноді перетирають як порошок.
Кукурудза — важлива зернова й кормова рослина. Культивується по всій території УРСР. В зародках зерен кукурудзи містяться вітамін Е, фосфатиди, ненасичені жирні кислоти, речовини, потрібні організмові для боротьби зі старістю. Щоб понизити рівень холестерину в крові, вживають кукурудзяну олію в дозі по 15—25 г (1 столова ложка) тричі на день (75 г), курсами протягом 3 тижнів, з перервою в лікуванні на 3—4 тижні — 3—4 курси на рік. Олію можна вживати для приготування страв.
Стовпчики з приймочками (волосся кукурудзи) — Stigmata Maydis — засіб жовчогінний, сечогінний, проносний, кровоспинний, протизапальний, протиапетитний (вбивають апетит і тому вживають їх, щоб схуднути). Вживають при хворобах печінки, розчиняють камені, усувають набряки, пов’язані з порушенням серцевої діяльності. В стовпчиках містяться вітаміни А, Ві, В2, К3, Е, Р, аскорбінова і пантотенова кислота, сапоніни, глікозидні речовини, жирні та леткі олії, смоли. При гепатитах з затримкою виділення жовчі, холангітах і холециститах як сечогінний, при кам’яній хворобі нирок і печінки як кровоспинний засіб (прискорюють зсідання крові і збільшують кількість тромбоцитів у крові) беруть 10 г подрібнених стовпчиків кукурудзи на 1 склянку окропу, настоюють 30 хвилин і вживають ложками 4—5 разів на день.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
