кукуруза звичайна

Кукурудза звичайна — Zea mays L.

Однорічна трав’яниста рослина з родини злакових (Gramineae). 

Досягає інколи З — 4 м. Стебло пряме, нерозгалужене, розділене на вузли й між­вузля, заповнене губчатою серцевиною. Листки широкі, лан­цетні або ланцетно-лінійні, з паралельними жилками, які своїми піхвами прикріплюються до стебла. Чоловічі квітки зібрані у велику верхівкову розкидисту волоть. Жіночі роз­ташовані в пазухах верхніх стеблових листків на качанах, з яких виходять стовпчики з довгими приймочками (волос­ся) . Збирають їх у серпні — вересні, сушать у тіні, збері­гають цілими, або дрібно порізаними, а іноді перетирають як порошок.

Кукурудза — важлива зернова й кормова рослина. Куль­тивується по всій території УРСР. В зародках зерен куку­рудзи містяться вітамін Е, фосфатиди, ненасичені жирні кис­лоти, речовини, потрібні організмові для боротьби зі ста­рістю. Щоб понизити рівень холестерину в крові, вживають кукурудзяну олію в дозі по 15—25 г (1 столова ложка) тричі на день (75 г), курсами протягом 3 тижнів, з перервою в лі­куванні на 3—4 тижні — 3—4 курси на рік. Олію можна вжи­вати для приготування страв.