Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) — один з яскравих проявів інтернаціоналізації господарського життя в епоху НТР. Вона являє собою процес розвитку глибоких і стійких взаємозв'язків окремих груп країн, заснований на проведенні ними узгодженої міждержавної політики. МЕІ — вищий рівень МГРП, що виник у результаті поглиблення міжнародної спеціалізації і об'єднання національних господарств ряду країн. Саме регіональна економічна інтеграція стала переважаючою тенденцією в розвитку світового господарства, яке все більш складається з великих інтегрованих економічних блоків (угруповань). Головні з них сформувалися в межах економічно розвинених країн Заходу — в Європі і Північній Америці. Перше велике економічне угруповання з'явилося в 50-х роках внаслідок інтеграційних процесів у Західній Європі. Ці процеси посилилися завдяки вузькості внутрішніх ринків більшості країн, розпаду колоніальних ринків. У 1957 р. було створене Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). На противагу йому в 1959 р. утворилася Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), до початкового складу якої увійшли Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швеція і Швейцарія, і трансформувалася в Європейське Співтовариство (ЄС) — свого роду «Сполучені Штати Європи» з населенням 345 млн людей. У межах ЄС вільно переміщаються товари, капітали і послуги, технології і робоча сила. З 1 січня 1998 р. у всіх країнах ЄС введена єдина валюта. Восени 1991 р. країни ЄС і ЄАВТ домовилися про створення в Західній Європі «єдиного економічного простору», який охопив 19 країн з населенням 375 млн людей. У перспективі цей простір буде розширюватися.
Друге велике інтеграційне угруповання західного світу з'явилося в Північній Америці: в 1989 р. набула чинності міждержавна угода США і Канади про створення зони вільної торгівлі з населенням 270 млн людей. У кінці 1992 р. до цієї зони приєдналася Мексика і нове угруповання отримало назву НАФТА — Північноамериканська угода про вільну торгівлю, що об'єднує 370 млн людей. Угода передбачає лібералізацію руху товарів, послуг і капіталів через кордони, що розділяють три країни, однак на відміну від ЄС країни НАФТА не передбачають створення єдиної валюти, координацію зовнішньої політики і політики безпеки. Крім цих найбільших угруповань, у країнах Заходу існує ряд інших, до складу яких входять країни, що розвиваються. Це звичайні регіональні економічні угруповання, в них ще не склалася інтеграція європейського і американського типу. Наприклад, Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ) створена в 1980—1981 pp., до складу її входять 11 країн Південної Америки. ЛААІ ставить своєю метою створення загального ринку, маючи вже деякі наднаціональні органи. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) включає Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни і Бруней. Вони також мають деякі наднаціональні органи і ставлять своєю метою створення зони вільної торгівлі. Азіатсько-Тихоокеанська економічна рада (АТЕР) — велике регіональне об'єднання 12 країн, створене з ініціативи Австралії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. У нього входять країни, що мають вихід до Тихого океану, причому членами АТЕР є як найбільші країни Заходу (США, Японія, Канада, Австралія), так і члени АСЕАН, Республіка Корея, Мексика.
