М’ята холодна (перцева)

М’ята холодна (перцева) — Mentha piperita L.

Родина губоцвіті — Labiatae

М’ята холодна (перцева) — Mentha piperita L.

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, дуже за­пашна, 25—80 см заввишки. Стебло чотиригранне, галузисте, вся рослина щетинистоволохата. Листки супротивні, коротко- черешкові, яйцевидновидовжені або ланцетні, гострі, пило- виднозазублені. Квітки зібрані кільцями в безлистих пере­рваних колосовидних суцвіттях, червонувато-фіолетові або білувато-фіолетові. Цвіте в червні — серпні.

Де росте? М’ята холодна в дикому стані не росте, вона культивується по всій території УРСР — у садах, квітниках і на полях як ефіроолійна рослина. Багато різновидностей м’яти, які ростуть над струмками, канавами, використову­ються як лікарські рослини.

Що й коли збирають? Стебла з листками або тільки самі листки, під час цвітіння. Сушать швидко, але не на сонці.

Коли застосовують? У домашньому господарстві добре розтерті листки м’яти додають до вареників з сиром — для збудження і поліпшення травлення, як вітрогінний і потогін­ний засіб, щоб зменшити нудоту, як засіб, що допомагає ири болях у шлунку і в кишечнику (ментол), при нежитю, хри­поті, бронхіті, бронхоектазах (дезинфікує), при нервовому збудженні, тремтінні рук, при стенокардії (разом з валеріа­ною спричинює рефлекторне розширення коронарних су­дин). М’ята діє жовчогінно, рекомендують її при жовтяниці і каменях жовчного міхура.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків, настоюють 10 хвилин і п’ють по 1 склянці вранці і ввечері. При нестравності шлунка, поганому відригуванні, хворобах печінки і жовчного міхура 1 столову ложку суміші трави шандри звичайної, листків м’яти холод­ної, трави чистотілу звичайного і кори крушини ламкої в співвідношенні 3 : 2 : 4 : 1 настоюють 20 хвилин на 1 склянці окропу і п’ють по півсклянки через годину після їди.

Як рекомендує М. А. Носаль, після кровотечі з легень і при надмірних менструаціях, при гастритах з підвищеною шлунковою кислотністю без запорів 2 столові ложки суміші трави звіробою, листків холодної м’яти, насіння кропу, кві­ток деревію і трави бобівника в співвідношенні 10 : 5 : 5 : 5 : : 1 напарюють протягом 2 годин у 2 склянках окропу, відці­джують і п’ють протягом дня, ковтками. При катарі шлунка з підвищеною кислотністю і з запорами також 2 столові лож­ки суміші листків холодної м’яти, трави золототисячника (центурії), трави звіробою, трави вересу і кори крушини ламкої настоюють протягом 8 годин в півлітра окропу, від­ціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день, через годину після їди. При цих хворобах можна ще 4 ложки з верхом суміші квіток деревію, листків холодної м’яти, кори круши­ни ламкої, трави звіробою, сухоцвіту болотяного, споришу, квіток ромашки, насіння кропу, насіння кмину, кореня ва­леріани і шишок хмелю в співвідношенні 4:4:4:6:3:3:2: : 2 : 2 : 2 : 1 настоювати на 1 л окропу цілу ніч у духовці. П’ють 1 склянку натщесерце, решту випивають за 4 рази протягом дня, через годину після їди. При підвищеній кис­лотності допомагає також м’ятна олія (Oleum Menthae) — по 3 — 5 крапель на цукрі або воді - і картопляний сік (див. Кар­топля їстівна). Деякою мірою діють тут також гіркота та ду­бильні речовини м’яти, зокрема, велика кількість каротину.

Замість напару можна вживати м’ятні краплі з листків м’яти. 1 частину дрібно порізаних сушених листків м’яти заливають 20 частинами 30% спирту і настоюють, струшуючи час від часу, цілу добу. Потім відтискують, проціджують че­рез ватку, додають 1 частину м’ятної олії і вживають по 10 і більше крапель при проносах, спазмах кишок, різі, по­ганому травленні, нудоті тощо. При кривавому блюванні О. П. Попов рекомендує вживати по 1—2 чайні ложки, двічі на день, відвару м’яти на оцті (20 г на 200 мл оцту). Відвар (напар) з м’яти (також краплі) вживають для купання ма­леньких дітей, хворих на рахіт, золотуху та хвороби шлун­ково-кишкового тракту.

Компреси з свіжого листя м’яти на чоло і виски заспо­коюють головний біль. Відваром з м’яти полощуть рот, кіль­ка разів на день, при неприємному запаху з рота.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем

 
Розділ сайту: