м’ята холодна

М’ята холодна (перцева) — Mentha piperita L.

Родина губоцвіті — Labiatae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, дуже за­пашна, 25—80 см заввишки. Стебло чотиригранне, галузисте, вся рослина щетинистоволохата. Листки супротивні, коротко- черешкові, яйцевидновидовжені або ланцетні, гострі, пило- виднозазублені. Квітки зібрані кільцями в безлистих пере­рваних колосовидних суцвіттях, червонувато-фіолетові або білувато-фіолетові. Цвіте в червні — серпні.

Де росте? М’ята холодна в дикому стані не росте, вона культивується по всій території УРСР — у садах, квітниках і на полях як ефіроолійна рослина. Багато різновидностей м’яти, які ростуть над струмками, канавами, використову­ються як лікарські рослини.

Що й коли збирають? Стебла з листками або тільки самі листки, під час цвітіння. Сушать швидко, але не на сонці.

Коли застосовують? У домашньому господарстві добре розтерті листки м’яти додають до вареників з сиром — для збудження і поліпшення травлення, як вітрогінний і потогін­ний засіб, щоб зменшити нудоту, як засіб, що допомагає ири болях у шлунку і в кишечнику (ментол), при нежитю, хри­поті, бронхіті, бронхоектазах (дезинфікує), при нервовому збудженні, тремтінні рук, при стенокардії (разом з валеріа­ною спричинює рефлекторне розширення коронарних су­дин). М’ята діє жовчогінно, рекомендують її при жовтяниці і каменях жовчного міхура.