Розвиток людської цивілізації пов'язаний з науково-технічним прогресом. Виділяються окремі періоди швидкої і глибокої зміни продуктивних сил. Даний процес заснований на перетворенні науки в безпосередню продуктивну силу суспільства. Такі періоди називаються науково-технічними революціями (НТР). Початок сучасної НТР відносять до середини XX ст. Як правило, виділяють 4 головні риси сучасної НТР. По-перше, це універсальність, оскільки ця революція охоплює практично всі галузі народного господарства і торкається всіх сфер людської діяльності. З сучасною НТР асоціюються такі поняття, як комп'ютер, космічний корабель, реактивний літак, АЕС, телевізор і т.п. Друга риса НТР — це бурхливий розвиток науки і техніки. Дистанція від фундаментального відкриття до застосування його в практичній діяльності різко скоротилася. З моменту відкриття принципу фотографування до першого фотознімка пройшло 102 роки, а для лазера цей період скоротився до 5 років. Третя риса НТР — це зміна ролі людини в процесі виробництва. У процесі НТР підвищуються вимоги до рівня кваліфікації трудових ресурсів. У цих умовах збільшується частка розумової праці. Четвертою особливістю сучасної НТР є те, що вона зародилася в роки Другої світової війни як військово-технічна революція і продовжувала багато в чому залишатися такою протягом усього післявоєнного періоду.
Сучасна НТР є складною системою, що включає чотири взаємодіючі частини: 1) науку; 2) техніку і технологію; 3) виробництво; 4) управління.
Наука в епоху НТР є дуже складним комплексом знань. Це велика сфера людської діяльності, в якій у всьому світі зайнято 5,5 млн людей. Особливо зріс зв'язок науки з виробництвом, яке стає все більш наукоємким, тобто підвищується рівень витрат на наукові дослідження у виробництві тієї або іншої продукції. В економічно розвинених країнах витрати на науку становлять 2—3 % ВВП, а в тих, що розвиваються, — це частки відсотка. В умовах НТР розвиток техніки і технології відбувається двома шляхами — еволюційним і революційним. Еволюційний шлях проявляється в постійному вдосконаленні техніки і технології, а також у збільшенні потужності продуктивності машин і обладнання, в зростанні вантажопідйомності транспортних засобів і т.п. Так, на початку 50-х років найбільший морський танкер вміщав 50 тис. т нафти. У 70-ті роки почали будувати супертанкери вантажопідйомністю 500 тис. т і більше. Революційний шлях є основним шляхом розвитку техніки і технології в епоху НТР. Цей шлях полягає в переході до принципово нової техніки і технології. Наприклад, виробництво електронної техніки. Невипадково «другу хвилю» НТР, яка почалася у 70-х роках, часто іменують «мікроелектронною революцією». Велике значення має і перехід до новітніх технологій. Нарівні з традиційними шляхами вдосконалення виробництва (механізація, хімізація, електрифікація) інтенсивно розвиваються новітні напрями виробництва, в яких можна виділити 6 головних напрямів:
1) електронізація, тобто насичення всіх сфер діяльності електронно-обчислювальною технікою;
2) комплексна автоматизація або впровадження робототехніки і створення гнучких виробничих систем, заводів-автоматів;
3) перебудова енергетичного господарства, заснована на енергозбереженні, вдосконаленні структури паливно-енергетичного балансу, використанні нових джерел енергії;
4) виробництво принципово нових матеріалів, таких як композиційні, напівпровідникові, керамічні матеріали, оптичне волокно, берилій, літій, титан;
5) прискорений розвиток біотехнології;
6) космізація і виникнення аерокосмічної промисловості, що сприяло появі нових машин, приладів, сплавів.
Сучасний етап НТР характеризується новими вимогами до управління. У період інформаційної революції, який переживає сучасне людство, почався перехід від звичайної (паперової) до електронної (комп'ютерної) інформації. Випуск різної інформаційної техніки став однією з новітніх наукоємких галузей промисловості. У цій ситуації велике значення має інформатика — наука про збір, обробку і використання інформації.
