Печіночниця звичайна

Печіночниця звичайна — Hepatica nobilis Garsault L. (отруйна)

Родина жовтецеві — Ranunculaceae

Печіночниця звичайнаЯк виглядає? Невеликий кущ до 15 см заввишки. Листки довгочерешкові з трійчастою пластинкою, які розпускаються аж після цвітіння рослини. Квітки — на трилистій чашечці 5-, 9-, 11-пелюстковий блакитний віночок. Цвіте в квітні — травні.

Де росте? На сонячних узліссях, серед чагарників — у за­хідних лісових районах, на Західному Правобережному По­ліссі, в Західному Лісостепу і західній частині Правобереж­ного Лісостепу. Рослина декоративна.

Що й коли збирають? Квітучу рослину, з березня по кві­тень (збирають у рукавичках, бо їдкий сік спричинює виник­нення на шкірі пухирців).

Коли застосовують? У вигляді чаю вживають при хворо­бах печінки і жовчного міхура та запаленні селезінки; додають до чаю для очищення крові при фурункулах, виси­пах на тілі та золотусі.

На склянку окропу беруть чайну ложку квіток печіноч­ниці й настоюють 10 хвилин. П’ють вранці і ввечері по 1 склянці, ковтками.

Як краплі застосовують при болях у ділянці печінки й жовчного міхура. Для цього протягом 14 днів настоюють повну жменю квіток печіночниці в літра горілки. Потім відціджують і вживають по 20 крапель на цукрі або воді кілька разів на день.

У коренях і свіжих листках печіночниці є летка олія, по­хідна речовина камфори протоанемонін, який у висушеній рослині переходить у кристалічний болезаспокійливий і анти- спастичний анемонін, що вже не вражає шкіри, зате в біль­ших дозах може шкідливо впливати на серце; крім цього,— дубильні речовини, смоли і глікозид гепатрилобін.

Змочену спиртовою настоянкою печіночниці ватку вкла­дають у дупло зуба для тамування болю. Цю настоянку ви­користовують для розтирання при ломоті ревматичного ха­рактеру.

***** Заказ стройматериалов на сайте http://gomelsity.ucoz.net 

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем