Процес підтоплення — яскравий приклад реакції природного середовища на дію антропогенних чинників. Уперше він привернув до себе увагу при створенні водосховищ, коли рівень ґрунтових вод по їхніх берегах став швидко підійматися. У наш час під підтопленням розуміють будь-яке підвищення рівня ґрунтових вод до критичних величин (менше 1—2 метрів від поверхні землі). Підтоплення територій вельми негативно впливає на природне середовище. Масиви гірських порід зволожуються і заболочуються. Активізуються обвали, карст і інші несприятливі процеси. У лесових глинистих грунтах виникають осідання, у глинах — набухання. Осідання в лесових ґрунтах призводить до різкого нерівномірного осідання споруд, а набухання в глинах — до нерівномірного підйому будівель і споруд. У результаті споруди деформуються, нерідко до повної непридатності до експлуатації. Це погіршує екологічну ситуацію в житлових і виробничих приміщеннях, що знижує продуктивність праці і навіть може викликати травми і хвороби у людей.
На підтопленій території зростає сейсмічна балльність. Крім того, внаслідок повторного засолення фунтів знищується рослинність, можливе хімічне і бактеріальне забруднення ґрунтових вод, погіршується санітарно-епідеміологічна обстановка. Причини підтоплення різноманітні, але практично завжди пов'язані з діяльністю людини. Це — витоки води з підземних комунікацій, асфальтування і забудова території, нераціональний полив вулиць, садів, скверів, барраж підземних вод (тобто затримка їх руху глибокими фундаментами), фільтрація з водосховищ, ставків-охолоджувачів АЕС тощо. Зараз підтоплення територій, особливо міських, прийняло масовий характер. У Росії підтоплено понад 700 міст і селищ міського типу, у тому числі такі міста, як Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Ростов-на-Дону, Волгофад, Новосибірськ, Саратов.
