Плаун булавовидний (п’ядич, дереза) — Lycopodium clavatum Д. (отруйна)
Родина плаунових — Lycopodiaceae
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, вічнозелена, спорова, з повзучими, 1—3 метрів завдовжки стеблами, які тягнуться вгору. Щоб досягти такої довжини стебла, потрібно 20—30 років. Листки сидять на стеблі та його гілках густо; вони лінійно-ланцетні, загнуті вгору, загострені в довгий білий волосок. На кінцях гілок формуються у вигляді вилочки 2, іноді 5 колосків, спрямовані догори, з них наприкінці липня — в серпні висипається ніжний жовтий, жирний, оксамитистий порошок — спори. Цей порошок не змочується водою.
Де росте? В сухих хвойних і мішаних лісах, іноді серед моху, чагарників (є багато відмін п’ядича) — в Карпатах, на Поліссі, в північній частині Лісостепу (на південь від Харкова, Полтави, Києва, по річках доходить до Степу).
Що й коли збирають? Усю рослину, зокрема колоски, зрізуючи їх ножицями в тиху вологу погоду (або з росою) в посудину, яка закривається. Курява від спор в повітрі легко займається від вогню. Зберігають спори в цупких паперових торбинках, бо вони дуже текучі (висипаються через найменшу дірку). Спори збирають у липні — серпні.
Коли застосовують? Як обволікальний засіб, дуже ніжний індиферентний (негігроскопічний), що не спричинює подразнення. В спорах містяться жирна олія і терпен споронін. На 2 склянки холодної води беруть 2 столові ложки спор і, помішуючи ложечкою, варять їх протягом 15 хвилин. Разом зі спорами п’ють відвар по 1 столовій ложці через кожну годину — при болях у ділянці сечового міхура, при гострому його запаленні, каменях нирок і сечового міхура та його спазмах, при печінкових коліках, запорах. Якщо немає спор, п’ють напар з гілок плауна (дія алкалоїдів, лікоподину, клаватину, нікотину, клаватоксину).
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть половину чайної ложки подрібненої рослини, настоюють 10 хвилин і п’ють 1 склянку на день, за кілька разів (чарками) — при нервових і ревматичних болях, а також при хворобах шлунка і кишок, як болетамувальний, заспокійливий засіб.
Спори плауна використовують як найкращу присипку для немовлят: у дорослих засипають ними запрілі місця, пролежні, застосовують при свербінні в задньому проході. З свіжої рослини роблять компреси при судомах у литках, при судинних спазмах. З напару роблять компреси при псоріазі (лускатому 'лишаї)^ гноячкових висипах, корості, на фурункули, висипи, що дуже сверблять.
Отруйним є плаун баранець, нитота — Lycopodium selago L (дуже отруйний) — рослина 5—25 см завдовжки. Стебло його підняте, неповзуче, вилкувато-гіллясте, без спорових колосків, спорангії утворює в пазухах листків. Листки лінійно-ланцетні, відстовбурчені або косо догори спрямовані.
Росте в тінистих лісах Карпат і на Поліссі (Житомирська область, Малинський район, с. Ірша).
Збирають восени, сушать у затінку на протязі і вживають обережно при хронічному алкоголізмі (діють флавоновий жовтий кверцетиновий глікозид і алкалоїд селагін, який викликає блювання, пронос). Щоб запобігти винищуванню цієї цінної і досить рідкісної рослини, зрізуючи траву плауна баранцю, треба струсити в грунт безстатеві, вкриті листочками, зимові бруньки, що містяться в пазухах верхніх листочків стебла. Вони легко відпадають і з них у наступному році виросте спорофіт, який утворить спори та за 2—3 роки дасть вегетативне розмноження.
Застосовують у вигляді відвару. 10 г подрібненої трави плауна баранця варять у 200 мл (1 склянці) води на повільному вогні протягом 15 хвилин. Потім відвар охолоджують, доливають перевареною водою до 200 мл, проціджують, відтискують і після того, як хворий 3—4 дні не брав у рот хмільного, дають йому випити після їди, але на пустий шлунок (увечері) 80—100 мл відвару, а через 3—16 хвилин дають спочатку добре понюхати, а потім випити 3—5 мл улюбленого напитку (горілки, вина тощо). Блювання настає через 10—15 хвилин, інколи аж через 1—3 години. Після вживання відвару можуть з’явитися болі всередині, пронос, фібриляція м’язів, погане самопочуття, рідше запаморочення, колапс. Тоді треба хворого покласти навзнак, дати йому понюхати нашатирного спирту, а при серцевій слабості ввести камфору під шкіру, дати валідол, нітрогліцерин. Огида до алкоголю настає після 2—3 сеансів, що проводяться з проміжками в 5—7 днів. У разі рецидиву (через 1/2—2 роки) лікування можна повторити.
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
