Сільське господарство та харчова промисловість України

Опубліковано admin сб, 07 червня 2014р.

Галузева структура і принципи розміщення

Агропромисловий комплекс (АПК) — комплекс галузей господарства, які займаються виробництвом, переробкою, зберіганням та збутом сільськогосподарської продукції.

Структура АПК України

І виробництво машин, устаткування, добрив, отрутохімікатів, комбікорму тощо;

іі сільське господарство (рослинництво, тваринництво);

ііі заготівля, переробка, реалізація продукції (легка та харчова промисловість, громадське харчування, торгівля, наука, підготовка кадрів).

Об’єднання сільськогосподарських і промислових підприємств на певній території — територіальні АПК, які бувають елементарними, спеціалізованими, інтегральними.

Елементарний АПК складається з промислового підприємства, яке переробляє сільськогосподарську продукцію.

Спеціалізований АПК — це сукупність елементарних територіальних комплексів однієї спеціалізації (зерновий, цукробуряковий).

Інтегральний АПК — сукупність усіх елементарних та спеціалізованих агропромислових комплексів на території області, економічного району, країни. Він складається із двох підкомплексів: рослинницько-промислового та тваринницько-промислового.

Галузева структура сільського господарства, принципи розміщення

Сільське господарство — галузь матеріального виробництва, яка займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин.

Від галузей виробничої сфери відрізняється:

- сезонністю виробництва;

- залежністю від погодних умов;

- головним засобом та предметом праці є земля.

Структура сільського господарства

Сільське господарство

Рослинництво (землеробство): вирощування зернових культур, вирощування технічних культур, вирощування кормових культур, овочівництво, картоплярство, садівництво, виноградарство, плодівництво, квітникарство тощо

Тваринництво: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, кролівництво, хутрове звірівництво, бджільництво, козівництво, конярство, рибництво, шовківництво

Сільське господарство може розвиватися інтенсивним або екстенсивним шляхом.

Інтенсивне господарство — господарство, розвинене на основі науково-технічного прогресу та поліпшеної організації праці.

Екстенсивне господарство — господарство, яке розвивається шляхом нового будівництва, освоєння нових земель, використання нових природних ресурсів, збільшення кількості працівників.

Чинники, що впливають на розвиток і розміщення галузей сільського господарства:

- природні — агрокліматичні, земельні, водні, біологічні;

- соціально-економічні — демографічні, технологічні, побутові, економічні.

Структура земельного фонду

Грунтово-земельні ресурси — ресурси усіх сільськогосподарських угідь або всього ґрунтового покриву незалежно від форми його використання.

Сільськогосподарські угіддя — землі, які використовують у сільському господарстві (орні землі, багаторічні насадження, сіножаті тощо).

Земельні ресурси — землі, що систематично використовуються або придатні для використання з конкретною господарською метою.

Земельний фонд — сукупність усіх земель. Має високе сільськогосподарське освоєння (69,3 %) і найвищу в Європі розораність (54,4 %).

Для підвищення родючості ґрунту та вирощування високих урожаїв необхідна меліорація — значна (докорінна або з розрахунком на тривалий період) зміна природного середовища з метою його поліпшення для ведення господарства та життя людей. Меліорація ґрунтів — помітне поліпшення властивостей ґрунтів та умов ґрунтоутворення з метою підвищення родючості.

Географія рослинництва

Рослинництво — галузь сільського господарства, яка займається вирощуванням сільськогосподарських рослин.

Основою рослинництва країни є виробництво зерна — пшениці, жита, рису, проса, гречки, ячменю, кукурудзи, вівса, зернобобових. Під зернові в Україні зайнято 50 % усіх посівних площ. У структурі виробництва зерна рис займає тільки 0,2 %, вирощується на півдні України, в Миколаївській та Херсонській областях. Головна культура України — озима пшениця (40 % посівів зернових культур). Кукурудзу вирощують в основному в лісостеповій та степовій зонах, валовий збір — 3,8 млн. т (2000 p.). Озимий ячмінь дає високий врожай тільки на півдні України. Основні посіви жита зосереджені в Поліссі, Карпатах та північних районах лісостепу (валовий збір — близько 1 млн. т). Овес вирощують у Поліссі та в Карпатах.

Технічні культури – рослини, що використовуються як сировина для різних галузей промисловості і надходять у промислову переробку: прядильні, ефіроолійні, олійні, цукроносні, лікарські та інші. Провідною технічною культурою України є цукровий буряк.

Частка України у світовому виробництві льону становить 1 %. Основний район вирощування — Полісся (78 % посівних площ, 95 % валового збору льону). 80 % посівів цукрового буряка зосереджено в лісостепу (70 % валового збору культури). 80 % посівів соняшнику зосереджено в степовій зоні (валовий збір 3,45 млн. т в 2000 р.). Нова для України культура — соя, — вирощується переважно у Вінницькій та Черкаській областях. Збір картоплі становив в 2000 p. 19,9 млн. т; 40 % збору — Полісся, 46 % — лісостеп.

Географія тваринництва

Тваринництво — галузь сільського господарства, яка займається розведенням сільськогосподарських тварин.

Скотарство — провідна галузь тваринництва, яка спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби.

Напрямки розвитку скотарство залежно від кормової бази

Напрямок скотарства	Корми	Райони розміщення
Молочний	соковиті природні луки, комбікорм	навколо великих міст, промислових центрів, курортів, Полісся, лісостеп
Молочно-м’ясний	природні корми, силос	приміські зони, міські агломерації, Полісся, лісостеп
М’ясо-молочний	грубі, концентровані	степова зона
М’ясний	багаті дешеві, продукція буряківництва	Карпатський район, лісостеп, північ степу

Найбільша концентрація великої рогатої худоби — у лісостепу та на Поліссі. Переважає скотарство молочно-м’ясного напрямку. Свинарство — галузь тваринництва, яка спеціалізується на розведенні свиней для одержання м’яса, сала, шкіри, щетини, кров’яного та м’ясо-кісткового борошна. Свинарство розвинене в усіх регіонах країни, тому що має велику кормову базу (власні корми — відходи харчової промисловості). Вівчарство найбільш розвинене в степу та в Карпатах. У приміських районах добрі розвинене птахівництво. Також поширені Україні такі галузі тваринництва: кролівництво (Полісся, лісостеп), шовківництво (степ, лісостеп), бджільництво (степ, лісостеп, Карпати), рибництво (лісостеп, Карпати). Конярство — галузь тваринництва, яка спеціалізується на розведенні та використанні коней. Має розвиток у Поліссі, Карпатах, Закарпатті. Діє 11 кінних заводів, але вони занедбані.

Звірівництво — галузь тваринництва, яка спеціалізується на розведенні цінних хутрових звірів на звірофермах, у приватному секторі, орендних підприємствах. Нутрій, нирок, блакитного песця, сріблясто-чорних лисиць у Львівській, Київській, Вінницькій, Чернігівській, Волинській, Полтавській областях.

Галузева структура харчової промисловості, принципи розміщення

Харчова промисловість — сукупність галузей, що переробляють продукцію в основному сільського господарства та безпосередньо задовольняють потреби населення в харчових продуктах.

Харчова промисловість

Галузі, які виготовляють готову продукцію: цукрова, кондитерська, макаронна, молокопереробна, хлібопекарська, плодоовочевоконсервна, пивоварна, молочна, сироробна, виноробна, рибоконсервна, тютюнова

Галузі, які виготовляють вироби для подальшої обробки: борошномельна, м’ясна, рибна, овочева, молочна, круп’яна, крохмале-патокова

Чинники, які впливають на розміщення харчової промисловості

Галузі промисловості, що орієнтуються на

сировину

споживача

сировину та споживача

рибна,

маслоробна,

сироробна,

круп’яна,

спиртова,

крохмале-патокова,

молочноконсервна,

консервна

рафінадна,

макаронна,

хлібопекарська,

кондитерська, чаєрозважувальна,

пивоварна

м’ясна,

молочна,

борошномельна

Харчова промисловість як галузь індустріального виробництва почала формуватися в Україні на початку ХІХ ст.

Особливості розвитку сучасної харчової промисловості:

1) висока собівартість продуктів харчування не дозволяє значній частині населення (людям пенсійного віку) вживати високоякісні продукти тваринного походження (м’ясо, ковбаси, сири тощо);

2) незначний асортимент продукції, низька технологія виробництва, неяскрава упаковка дозволили заполонити вітчизняний ринок товарами іноземного походження, часто дешевими і сумнівної якості;

3) значна частина великих підприємств промисловості або зовсім зупинилася, або опинилася на межі банкрутства;

4) галузь нараховує значну кількість малих і середніх приватних та державних підприємств;

5) деякі малі або орендовані підприємства через недостатній державний нагляд за якістю продукції випускають та постачають на ринок товар, який може загрожувати життю людей;

6) високі темпи розвитку має вітчизняна кондитерська галузь, яка може конкурувати на світовому та європейському ринках;

7) з’являються рекламні ролики, які пропагують вітчизняні продукти харчової промисловості.

Географія харчової промисловості

В Україні функціонує 192 цукрових заводи. З виробництва цукру лідирує Вінницька (38 заводів) та Київська (16 заводів) області. Лідери з виробництва олії — Запорізька, Донецька, Харківська, Дніпропетровська та Кіровоградська області. Основні виробники борошна — Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Одеська та Вінницька області, АР Крим. Центрами виробництва м’яса та м’ясної продукції є міста Кам’янець-Подільський, Шепетівка, Хмельницький, Київ, Козятин, Тернопіль, Черкаси, Вінниця, Луганськ.

Розміщення галузей харчової промисловості

Галузі промисловості	Центри та райони розміщення
Цукрова	лісостепова зона
Борошномельно-круп’яна	лісостепова, степова зона
Олійно-жирова	південь лісостепу, степ
Консервна	захід лісостепу, степ, Крим
Виноробна	степ, Крим, Закарпаття
Рибна	приморська зона (Бердянськ, Маріуполь, Керч, Одеса)
Хлібопекарська, макаронна	скрізь
Кондитерська	скрізь
Молочна	великі населенні пункти (міста, райцентри)
М’ясна	великі міста