У міжнародній торгівлі провідну роль відіграють промислово розвинені країни Північної Америки і Західної Європи, Японія, Ізраїль, Австралія, Нова Зеландія і Південна Африка. На ці країни припадає значна частина світового виробництва товарів і послуг і велика частина випуску товарів масового виробництва. Бл. 80 % експорту з промислово розвинених країн йде на ринки інших промислово розвинених країн; понад 70 % експорту з країн, що розвиваються, також поступає на ринки розвинених країн. Дуже великі країни задовольняють значну частину своїх потреб за рахунок внутрішнього виробництва; обсяг зовнішньої торгівлі в порівнянні з обсягом виробництва у США і країнах колишнього СРСР невеликий. Однак США відчутно впливає на світову торгівлю у зв'язку з величезним обсягом виробництва товарів і послуг.
У країнах зі середнім за чисельністю населенням, таких, як Великобританія, Франція, Японія, Німеччина і Італія, обсяг зовнішньої торгівлі складає від 10 % до 20 % сукупного виробництва (тобто вартості валового національного продукту); в малих країнах типу Нідерландів, Бельгії, Чехії і Угорщини цей показник досягає 40 %. Обсяг зовнішньої торгівлі країни, що розвивається, залежить від того, чи спеціалізується вона на експорті окремого товару, чи намагається розвивати багатогалузеве господарство. Так, Туреччина, яка відноситься до другої категорії країн, експортує лише 5 % від загального обсягу виробництва. З більшості країн з яскраво вираженою спеціалізацією експортується близько половини загального обсягу виробництва, а Саудівська Аравія, що спеціалізується на нафтодобуванні, експортує 80 % добутої нафти. Однак, за винятком випадків спеціалізації на виробництві життєво важливих продуктів типу нафти, залежність країни від реалізації на світовому ринку одного-єдиного продукту пов'язана з великим ризиком. Незважаючи на це у світі є декілька країн, розвиток економіки яких йде саме таким шляхом.
