трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт — вид транспорту, що здійснює передачу на відстань рідких, газоподібних або твердих продуктів по трубопрово­дах. Трубопровідний транспорт становить 11 % від обсягу світового ван­тажообігу. Сучасний розвиток трубопровідного транспорту був підготов­лений досягненнями в металургії і машинобудуванні, а також потребами господарства в транспортуванні рідких і газоподібних продуктів. Ство­рення широкої мережі трубопроводів дозволило більш ефективно пере­міщувати природний газ, нафту і нафтопродукти на великі відстані без проміжних процесів їх перевантаження, що має місце на інших видах транспорту (крім контейнерного).

Важлива особливість трубопровідного транспорту — безперервність його функціонування. Це забезпечується трубопроводами великого діаметра звичайно до 1420, а в майбутньому до 1620 і навіть 2200 мм і тиском до 75 і більше атмосфер. Трубопровідний транспорт усе більше спеціалізується на переміщенні окремих видів про­дукції: рідких (від нафти і нафтопродуктів до молока), газоподібних (при­родний і попутний гази, аміак, етан, етилен), твердих (вугілля, збіжжя). Вони переміщуються на різні відстані — від кількох кілометрів до кіль­кох тисяч кілометрів. Кінцеві пункти постачання різні: нафти — нафто­переробні заводи; природного газу, аміаку, етану, етилену — хімічні під­приємства; вугілля і мазуту — частіше за все електростанції. У інших видів продукції — масові споживачі (природний газ для комунального і, особливо, побутового споживання, нафтопродукти — це бензин, гас тощо). Тому крім магістральних трубопроводів є і розгалужена розвідна мережа трубопроводів.