перстач гусячий

Перстач гусячий — potentilla anserina L.

Родина розові — Rosaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, з міцним стрижневим коренем, вкритим бурими рештками прилистків. Стебла дугоподібно піднесені, 10—30 см завдовжки, вкриті так само, як черешки й квітконіжки, білою або сивою повстю з домішкою рідких простих волосків. Прикореневі та нижні стеблові листки довгочерешкові, складаються з 6—7 листоч­ків, середні та верхні з 3—5 листочків. Листочки обернено­яйцевидні, з вузькоклиновидною основою, на верхівці з 2 — 4 зубцями з кожного боку листочка; зверху голі або з досить довгими рідкими волосками, зелені, блискучі, зісподу — біло- повстисті, сріблясті. Квітки з приємним запахом, трохи терп­куваті на смак, 1,5—2 см в поперечнику, жовті, на тонких квітконіжках. Плоди — тонкозморшкуваті, дрібні яйцевидні сім’янки. Цвіте в червці — вересні.

Де росте? На схилах, луках, пасовиськах, полях, перело­гах, біля жител, інколи невеликими заростями на узліссях, галявинах, у чагарниках, по узбіччях доріг — по всій тери­торії УРСР. В Полинному Степу зустрічається рідко, від­сутній в Карпатських лісах.

Що й коли збирають? Усю траву — під час цвітіння (сушать на протязі, на горищі під залізним дахом), насін­ня — восени.