слов'яни

Походження слов'ян є складною і досі однозначно не розв'язаною проблемою. Початок формування окремих слов'янських народів більшість дослідників пов'язує з подіями середини І тис. н. е. Безперервний розвиток слов'янської людності на українських етнічних територіях (Волинь, Прикарпаття, Поділля, Київщина) починається від празької археологічної культури та людності (V—VII ст.). Вона, за твердженням українського історика П. Толочка, започаткувала Київ 1,5 тис. років тому. На початку VIII ст. роль слов'ян у Східній Європі підвищується. Формуються лука-райковецька культура (VIII—IX ст.), культура літописних полян, деревлян, бужан, волинян, уличів, тиверців, хорватів, що склали основу культури Київської Русі. На лівому березі Дніпра, де у VII—X ст. проживали нащадки антів, формуються волинцівська (VII—VIII ст.) і роменська (VIII—IX ст.) культури — сіверяни; салтівська культура — хозари; борщівська культура басейну Оки — в'ятичі. У VIII—IX ст. східне слов'янство вступило у переддержавний період, відбулася культурно-політична консолідація, з'явилася у X ст. перша поліетнічна цивілізація — Київська Русь.

Стрижень етнокультурного комплексу праукраїнців формувався в Південно-Західній Україні (друга половина I тис. н. е.), особливо інтенсивно консолідація праукраїнців відбувалася в межах Київської Русі. Історичні передумови етногенезу (сукупність історичних явищ і процесів, пов'язаних із формуванням етносів) українців формувалися в досить чітких культурно-історичних межах однієї й тієї самої території та певного автохтонного антропологічного субстрату, що сприяло тяглості культурної традиції.