міфологія

Китайські дракони

Одне з центральних місць в китайській міфології належить драконам. Хоча, на думку істориків, китайські дракони є предками європейських, вони абсолютно не злі і кровожерні. У Піднебесній дракони у своїй більшості були істотами добрими і благодатними. За це їм надавалося безліч почестей. Один з найвищих титулів імператора носив назву «Живого дракона». Драконівська ієрархія складалася з декількох східців. Найвищий ступінь займали літаючі дракони. Їм підкорялися духи-дракони. Нижче йшли земні дракони. Ці дракони раніше вміли літати, але втратили цю здатність. Замикають список дракони, що охороняють скарби — підземні дракони. Дракони, що мають 5 кігтів, називалися лун і стояли вище за ієрархією, ніж ті, що мали 4 кігтя, — ман. 
Окрім цього дракони ділилися по кольорах (жовтий, червоний, зелений, білий і чорний), на лускатих (цзяо), рогатих (цю) і безрогих (чи).
Найважливіше вміння драконів — здатність управляти стихіями. Коли дракони вступають у боротьбу, стихії починають звірствувати, здіймаються хвилі і починається божевільна злива. 
У давньому Китаї в існування драконів вірували не лише звичайні люди, а і досить серйозні учені. Деякі з них навіть намагалися логічно довести їх існування. Драконів любили і поважали. Вони невід'ємна частина китайської культури.

Міфологія давніх слов'ян

Походження слов'ян є складною і досі однозначно не розв'язаною проблемою. Початок формування окремих слов'янських народів більшість дослідників пов'язує з подіями середини І тис. н. е. Безперервний розвиток слов'янської людності на українських етнічних територіях (Волинь, Прикарпаття, Поділля, Київщина) починається від празької археологічної культури та людності (V—VII ст.). Вона, за твердженням українського історика П. Толочка, започаткувала Київ 1,5 тис. років тому. На початку VIII ст. роль слов'ян у Східній Європі підвищується. Формуються лука-райковецька культура (VIII—IX ст.), культура літописних полян, деревлян, бужан, волинян, уличів, тиверців, хорватів, що склали основу культури Київської Русі. На лівому березі Дніпра, де у VII—X ст. проживали нащадки антів, формуються волинцівська (VII—VIII ст.) і роменська (VIII—IX ст.) культури — сіверяни; салтівська культура — хозари; борщівська культура басейну Оки — в'ятичі. У VIII—IX ст. східне слов'янство вступило у переддержавний період, відбулася культурно-політична консолідація, з'явилася у X ст. перша поліетнічна цивілізація — Київська Русь.

Стрижень етнокультурного комплексу праукраїнців формувався в Південно-Західній Україні (друга половина I тис. н. е.), особливо інтенсивно консолідація праукраїнців відбувалася в межах Київської Русі. Історичні передумови етногенезу (сукупність історичних явищ і процесів, пов'язаних із формуванням етносів) українців формувалися в досить чітких культурно-історичних межах однієї й тієї самої території та певного автохтонного антропологічного субстрату, що сприяло тяглості культурної традиції.