Тихий океан

Районування Тихого океану

Тихий океан, як правило, поділяють на дві області — Північну і Пів­денну, що межують на екваторі. Деякі фахівці вважають, що краще про­вести межу по осі екваторіальної протитечії, тобто приблизно по 5° пн.ш.

Раніше акваторію Тихого океану поділяли на три частини: північну, центральну і південну, межами між якими служили Північний і Півден­ний тропіки. Окремі райони океану, розташовані між островами або ви­ступами суходолу, мають свої назви. До найбільш великих акваторій Ти­хоокеанського басейну відносяться Берингове море на півночі; затока Аляска на північному сході; затоки Каліфорнійська і Теуантепек на схо­ді, біля берегів Мексики; затока Фонсека біля берегів Сальвадору, Гон­дурасу і Нікарагуа і трохи південніше — Панамська затока. Біля західно­го узбережжя Південної Америки є усього декілька невеликих заток, наприклад, Гуаякіль поблизу берегів Еквадору.

Загальна характеристика Тихого океану

Тихий океан (Великий океан) — океан між материками Євразією і Австралією на заході, Північною і Південною Америкою на сході і Анта­рктидою на півдні. Площа з морями 178,6 млн км2, об'єм 710 млн км3, середня глибина 3980 м (самий глибокий океан), максимальна глибина 11 022 м. Моря розташовані головним чином на його північних і західних окраїнах (Берингове, Охотське, Японське, Внутрішнє Японське, Жов­те, Східно-Китайське, Південно-Китайське, Філіппінське, Австрало-Азіатські Середземні, або міжострівні, Коралове, Тасманове); біля бере­гів Антарктиди — моря Амундсена, Беллінсгаузена і Росса. Багато остро­вів: у північній частині — Алеутські, в західній — Курильські, о. Сахалін, Японські, Філіппінські, Великі і Малі Зондські, Нова Гвінея, Нова Зе­ландія, Тасманія та інші, в центральній частині — численні острови, що об'єднуються під загальною назвою Океанія.

Сторінки