типологія країн

Серед розвинених країн виділяють великі високорозвинені (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада), невели­кі високорозвинені (Швеція, Швейцарія, Австрія, Голландія, Бельгія, Данія, Норвегія, Фінляндія, Ірландія), країни зі середнім рівнем еконо­мічного розвитку (Ізраїль, Греція, Іспанія, Туреччина). Найчисленнішими на політичній карті світу є країни, що розвиваються, багато з яких у минулому були колоніями європейських держав. Серед них виділяють високорозвинені (нові індустріальні) країни (Сінгапур, Тайвань, Гон­конг), високорозвинені (країни-експортери нафти) країни (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, Лівія, Об'єднані Арабські Емірати), середньорозвинені країни (Бразилія, Аргентина, Чилі, Єгипет, Мексика, Алжир, Іран), слаборозвинені країни (більшість країн Африки і Латинської Аме­рики, частина азіатських країн). На частку семи великих високорозвинених країн доводиться більше половини світового валового національ­ного продукту (ВНП) і промислового виробництва, а також більше за чверть сільськогосподарської продукції; ВВП на душу населення в цих країнах становить 10—20 тис. дол. Найменш розвинені країни — це 40 країн світу, де дохід на душу населення складає менше за 500 дол. на рік. Залежні території поділяються на колоніальні і не колоніальні.