Якщо на Олену-льоносійку поралися з льоном та огірками, то наступне святце — третє від найдення голови Івана Предтечі — безпосередньо пов'язане з висаджуванням у грунт капустяної розсади.
У народі цей день називали Іваном Головатим. Святкується він 7 червня.
Традиційно в Україні другим після картоплі продуктом повсякденного харчового раціону вважається капуста.
З неї виготовляють найрізноманітніші салати, її вживають у свіжому й квашеному виді, готують борщ, солянку, голубці, рагу тощо. Особливо популярна шаткована капуста.
Восени, коли дозрівають качани, їх подрібнюють з морквою і запаковують у діжки з таким розрахунком, щоб вистачило продукту на весь сезон.
Капустяні вироби широко вживали на весіллях, поминальних обрядах і під час довготривалих постів, зокрема Пилипівського та Великого.
Раніше, коли хліб випікали в хатніх печах, його неодмінно саджали на черінь, підстеляючи під спід капустяне листя. Це надавало випічці своєрідних смакових якостей, приємного запаху й естетичного вигляду. У деяких селах України цей звичай зберігся й до сьогодні.
Капустяний розсіл також використовували як харчовий і лікувальний, насамперед від шлункових недуг, продукт.
Таке широке застосування капусти змушувало селян турбуватися і про її врожайність. Для неї відводили найкращі грунти, землю добре угноювали, а розсаду, доки вона не вкоренилася, постійно поливали.
Найкращим періодом висаджування у грунт розсади, як вже зазначалось, був день Івана Головатого. Вважалось, якщо посадити капустину саме у цей день, «то виросте великою, як голова».
У кожному регіоні висадку супроводжували свої обряди. На Бориспільщині (Київщина) робили так. Увечері господиня, набравши розсади, йшла до грядки. Вийнявши з посудини першу стеблину, хрестилась і казала:
— Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капуста прийнялась і в головки складалась!
Після цього хваталася долонями за голову, била себе по стегнах, приказуючи:
— Щоб моя капусточка була із кореня коренаста, а із листу головаста!
Натомість, присівши, продовжувала:
— Щоб не росла висока, а росла широка!
Посадивши стебельце в грунт, притоптувала землю коліном і завершувала дійство побажанням:
— Щоб була туга, як коліно!
На Поліссі ці побажання висловлювалися в такий спосіб:
- Не будь голена — будь пузата,
- не будь красна — будь смачна,
- не будь стара — будь молода,
- не будь мала — будь висока!
Подібні примовляння побутували й на Поділлі. Цікаво проходив обряд висаджування капусти в Латинському повіті на Поділлі.
Жінки в цей день перший кущ накривали горщиком, а останній пов'язували білою хустиною, кінці якої прикладали камінцями. Дійство це супроводжували наступними побажаннями:
— Щоб моя капуста була така велика, як горщик, біла, як хустка, і тверда, як камінь!
На Івана Купала, коли вже капуста підростала, господиня з непокритою головою йшла на город, пов'язувала один з качанів хустиною, «щоб капуста добре в головки в'язалася» і розкладала на кущах віночки, «аби вродилися такі, як дівоча голова».
Перед тим як висаджувати в грунт розсаду, деінде приживляли на грядці кущ кропиви, «аби мошка на капусту не нападала».
З цією ж метою використовували й інші засоби. Зокрема, щоб убезпечитися від шкідників, капусту скроплювали курячим послідом, розведеним на юріївській воді, притрушували попелом, від спаленого на Новий рік Дідуха, обкладали татарським зіллям (аїром) чи купальськими віночками.
Багатьом з нас відома з дитинства відповідка наших батьків на питання, звідкіля ми взялися: «У капусті тебе знайшли». Походження цього виразу якось загубилось у віках, а от сюжет залишився в одній з поліських пісень:
Ой ходила дівчина по саду,
Да сіяла-віяла розсаду.
- Чомусь моя розсада не сходить?
Унадився хлопчина да й ходить.
На дівчині спідниця не сходить.
- Уже в моїй розсаді три листки —
Готуй, готуй, козаче, колиски!
- А вже моя колисочка готова —
Бувай, бувай, дівчино, здорова!
Готуючи розсаду, господині казали одна одній: «Іван Головатий капусту святить».
Василь Скуратівський „Дідух”
Джерело: dna.com.ua
