Звіробій звичайний — Hypericum perforatum L. (отруйний)

Родина звіробійні — Guttiferae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 30—100 см заввишки, зі стеблами, які щороку відростають. Стебла дво­гранні, гладенькі, прямі, у верхній частині галузисті. Лист­ки супротивні, овальні, заокруглені, сидячі, з рясними цят­ками, які просвічуються. Суцвіття густі, багатоквіткові. Ча­шолистки квіток ланцетні, гострі, пелюстки жовті (у деяких видів з чорними цятками), коли розім’яти в пальцях, за­барвлюють їх у фіолетовий колір. Смак рослини терпкий (дубильні речовини), запах ніжний, специфічний. Рослина не дуже отруйна; є пергоносом . Цвіте з кінця червня до вересня.

Де росте? По всій території УРСР — на межах, галяви­нах, лісових насадженнях, при дорогах, у заростях, на пере­логах, по сухих луках.

Що й коли збирають? Цілу верхню частину стебла з роз­галуженнями і листям, під час цвітіння, частіше — самі квітки.

Коли застосовують? Як засіб, що збуджує апетит, вияв­ляє в’яжучу дію при колітах (дія таніноподібних флавоно­їдів) і загоює рани (антибактеріальна дія). В суміші цю «траву від 99 хвороб» вживають при хворобах печінки і жовчних каменях, при жовтяниці, гострому і хронічному запаленні нирок, як сечогінний і відхаркувальний засіб, при катарах шлунка і проносах, кровотечах, розладі діяльності нервової системи, безсонні, при нічному нетриманні сечі (навперемінно з настоянкою на вині насіння парила звичай­ного) — 1 склянка звіробойного чаю перед сном,— навіть «лу­натиків». Звіробій стимулює дію серця, підвищує кров’яний тиск, звужує кровоносні судини (дія холіну), тамує болі.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть і столову ложку квіток і листків звіробою (або суміші) і настоюють 10 хвилин. П’ють 2 склянки протягом дня після їди. Лікування тривале. При проносах — 1 столову ложку суміші — порівну,— звіробою і деревію беруть на 1 склянку окропу, настоюють і п’ють натщесерце; при хворобах пе­чінки (з запорами) — 1 столову ложку суміші звіробою, цмину піскового, кори крушини в співвідношенні 2 : 3 : 2 на 1 склянку води, варять 7—10 хвилин (без крушини напа­рюють цілу ніч) і випивають в день 5 склянок. При гастри­тах з підвищеною кислотністю (див. М'ята холодна).

В рослині міститься близько 10—12% дубильних речовин, похідних в основному пірокатехіну, летка олія, 5—6% анто- ціанінів, смолисті речовини, жовтий барвник гіперицин, глі­козид гіперин, сапоніни, холін, вітамін С і каротин, фітонци­ди й антибіотики, чим і пояснюється різнобічна лікувальна її дія, бо звіробій посилює фотосинтетичні процеси в орга­нізмі (фагопіризм), чим, між іншим, пояснюється корисна його дія і при злоякісних пухлинах.

При перевтомі розумовою працею, нервовому перенапру­женні, безсонні дуже добре діє склянка напару з 1 столо­вої ложки суміші трави звіробою звичайного, трави (або квіток) деревію тисячолистого і кореня дягелю лікарського (порівну), взятої на 1 склянку окропу. П’ють на ніч, за півгодини перед сном. Звіробій у цій суміші зміцнює і ре­генерує нерви, лікує безсоння і неврози, недуги печінки і травного тракту. Це чудові ліки при розумовій перевтомі і функціональному виснаженні нервової системи. Деревій діє заспокійливо і гіротисудомно, регулює травлення і виді­лювання жовчі, дягель виявляє зміцнювальну і заспокійли­ву дію на мозкову кору, на вегетативну систему і травний тракт, знижує головний біль, хронічне отруєння нікотином, запобігає нервовому виснаженню.

Застосовують і зовнішньо: на 1 л високоякісної олії (можна соняшникової) беруть 2—3 повні жмені звіробою і в закритій пляшці виставляють на 14 днів на сонце. Потім додають ще раз стільки ж квіток звіробою і настоюють їх, поки олія не стане темно-червоною. Цією олією змазують рани, які погано гояться після ошпарення і відмороження II і III ступенів, тріщини сосків (можна також вживати цю олію всередину по 1 столовій ложці кілька разів на день при запальних процесах у шлунку, кишках, печінці, селе­зінці і нирках; при болях у попереку й загальному ослаб­ленні). Напаром з 1 жмені квіток звіробою, взятої на півліт­ра кип’ятку, змочують тканину і прикладають на гнійні ра­ни, ним же полощуть рот для зміцнення ясен. Вживають для спринцювання при білях — у суміші (порівну) з дубо­вою корою, корінням кропиви, пелюстками троянди, квіт­ками цмину піскового, травою грициків, омели білої, вербо­вою корою, насінням льону, коренем живокосту, алтейним коренем, травою гірчака перцевого і квітками нагідок. 4 ложки цієї суміші кип’ятять в 2—3 л води 20 хвилин і гарячим відваром промивають піхву двічі на день, вранці і ввечері.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973

Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем