Перший етап — плавання голландських моряків XVII ст.
До XVII ст. до європейців дійшли розрізнені відомості про Австралію і Нову Гвінею від португальських мореплавців. Роком відкриття Австралії вважається 1606 p., коли голландський мореплавець В. Янсзоон обстежив ділянку західного берега п-ова Кейп-Йорк на півночі континенту. Протягом XVII ст. основні відкриття були зроблені голландськими мандрівниками, за винятком іспанської експедиції 1606 p., під час якої Л. Торрес відкрив протоку між Новою Гвінеєю і Австралією (згодом названу його ім'ям). Внаслідок пріоритету голландців спочатку Австралія отримала назву Нова Голландія.
У 1616р. Д. Хартог, прямуючи до острова Ява, відкрив ділянку західного берега континенту, обстеження якого було практично повністю завершене в 1618—1622 pp. Південне узбережжя (його західну частину) досліджували в 1627 г. Ф. Тейсен і П. Нейтс. Дві подорожі до Австралії здійснив А. Тасман, який першим обігнув Австралію з півдня і довів, що вона являє собою окремий материк. У 1642 р. його експедиція відкрила острів, названий ним на честь голландського губернатора Ост-Індії Землею Ван-Дімена (потім цей острів був перейменований у Тасманію), і острів «Земля Штатів» (нинішня Нова Зеландія). Під час другої подорожі в 1644 р. він вивчав північний і північно-західний береги Австралії.
Другий етап — англійські і французькі морські експедиції XVIII — першої половини XIX ст.
На рубежі XVII—XVIII ст. англійський мореплавець і флібустьєр В. Дампір відкрив біля берегів північно-західної Австралії групу островів, названих його ім'ям. У 1770 р. під час свого першого кругосвітнього плавання Дж. Кук обстежив східний берег Австралії, з'ясував острівне положення Нової Зеландії. У 1788 р. в Сіднеї, який тоді називався Порт-Джексон, була заснована перша колонія для англійських каторжників. У 1798 р. англійський топограф Д. Басс відкрив протоку, що відділяє Тасманію від Австралії (згодом протока названа його ім'ям). У 1797—1803 pp. англійський дослідник М. Фліндерс обійшов Тасманію, весь материк і наніс на карту південне узбережжя і Великий Бар'єрний риф, провів зйомку затоки Карпентарія. У 1814 р. він запропонував замість Нової Голландії іменувати південний материк Австралією. Його ім'ям названо багато географічних об'єктів на материку і в прилеглих морях. У цей же період французька експедиція на чолі з Н. Боденом відкрила деякі острови і затоки. Завершили роботи з вивчення берегів Австралії Ф. Кінг і Д. Уїкен у 1818-1839 pp.
Третій етап — сухопутні експедиції першої половини XIX ст.
Спочатку в цей період через труднощі подолання величезних внутрішньоконтинентальних пустель експедиції були зосереджені головним чином у прибережних районах. Ч. Стерт і Т. Мітчелл пройшли через Великий Вододільний хребет, вийшли на великі рівнини й дослідили у південно-східній Австралії басейн найбільшої річки континенту — Муррей та її притоки Дарлінг. У 1840 р. польський мандрівник П. Стшелецький відкрив найвищу вершину Австралії — г. Косцюшко. Англійський дослідник Е. Ейр у 1841 р. здійснив перехід уздовж південного узбережжя від м. Аделаїда в південно-східній частині материка до бухти Кінг-Джордж. У 40-х pp. починається вивчення пустель внутрішніх областей Австралії. Стерту 1844—1846 pp. обстежував піщані і кам'янисті пустелі в південно-східній частині материка. У 1844—1845 pp. німецький вчений Л.Лейхгардт перетнув північно-східну Австралію, переправився через річки Даусон, Маккензі та інші, досяг внутрішніх областей півострова Арнемленд, а потім морем повернувся до Сіднея. У 1848 р. його нова експедиція пропала без вісті. Безуспішні пошуки експедиції зробив англієць О. Грегорі, який вивчив внутрішню область півострова Арнемленд, перейшов через східну окраїну центральних пустель.
Четвертий етап — внутрішньоконтинентальні експедиції другої половини XIX — XX ст.
Першими перетнули Австралію з півдня на північ, від Аделаїди до затоки Карпентарія, англійські дослідники Р. Берк і У. Уїлс у I860 p.; на зворотному шляху в районі річки Куперс-Крік Берк загинув. Двічі перетнув материк у 1862 р. шотландський дослідник Дж. Стюарт, який зробив великий внесок у вивчення центральних областей. Пізніше експедиції Е. Джайлса (1872—1873, 1875—1876), Дж. Форреста (1869, 1870, 1874), Д. Л індсея (1891), Л. Уелса (1896) та інших англійських мандрівників детально обстежили пустелі Центральної Австралії: Велику Піщану, Гібсона і Велику пустелю Вікторія. У першій третині XX ст., переважно завдяки працям англійських географів, були нанесені на карту основні маловивчені області у внутрішній частині Австралії.
==========
Изготовление памятников на нашем предприятии pamjatnik.com осуществляется только с использованием натурального камня. На сегодня гранит является лидером среди всевозможных материалов для изготовления надгробий, особенно для производства эксклюзивных изделий. Это высоконадежный материал, который минимально подвержен разрушению из-за негативных влияний окружающей среды.
