Нова Зеландія

Нова Зеландія — держава в нівденно-західній частині Тихого океану, на о-вах Північний і Південний, розділених протокою Кука, сусідніх (Стьюарт, Снерс, Грейт-Баррієр та інших) і віддалених островах (Чатем, Антиподів, Кермаден, Кемпбелл тощо). Новій Зеландії належать о-ви Токелау, Кука і Ніуе в Тихому океані. Територія 268,7 тис. км². Населен­ня 3,9 млн людей (2002), головним чином нащадки британських поселе­нців, корінного населення (маорі) менше ніж 10 %. Міське населення 85 % (1999). Офіційні мови — англійська, маорі. Більшість віруючих — протестанта. Адміністративно-територіальний поділ: 92 графства. Сто­лиця — Веллінгтон (Уеллінгтон). Входить в Співдружність. Глава держа­ви — королева Великобританії, представлена генерал-губернатором. За­конодавчий орган — парламент (Палата представників).

Велика частина країни зайнята горбами і горами (вища точка — г. Кука на Південному о-ві, 3764 м, вічні сніги і льодовики). На Північ­ному о-ві — Вулканічне плато (діючі вулкани, гейзери, часті землетру­си). Клімат субтропічний морський. Середні температури липня від 5 до 12 °С, січня від 14 до 19 °С. Опадів 400—700 мм на рік, на навітряних схилах гір 2000—5000 мм. Річки повноводні: багато озер вулканічного походження. Гірські ліси, чагарники і луги. У складі флори і фауни бага­то ендеміків. У Новій Зеландії — 10 національних парків (Маунт-Кук, Тонгаріро, Фіордленд тощо), 2 морських парки, численні резервати.

Перший етап — плавання голландських моряків XVII ст.

До XVII ст. до європейців дійшли розрізнені відомості про Австралію і Нову Гвінею від португальських мореплавців. Роком відкриття Австра­лії вважається 1606 p., коли голландський мореплавець В. Янсзоон об­стежив ділянку західного берега п-ова Кейп-Йорк на півночі континен­ту. Протягом XVII ст. основні відкриття були зроблені голландськими мандрівниками, за винятком іспанської експедиції 1606 p., під час якої Л. Торрес відкрив протоку між Новою Гвінеєю і Австралією (згодом на­звану його ім'ям). Внаслідок пріоритету голландців спочатку Австралія отримала назву Нова Голландія.

У 1616р. Д. Хартог, прямуючи до острова Ява, відкрив ділянку захід­ного берега континенту, обстеження якого було практично повністю за­вершене в 1618—1622 pp. Південне узбережжя (його західну частину) досліджували в 1627 г. Ф. Тейсен і П. Нейтс. Дві подорожі до Австралії здійснив А. Тасман, який першим обігнув Австралію з півдня і довів, що вона являє собою окремий материк. У 1642 р. його експедиція відкрила острів, названий ним на честь голландського губернатора Ост-Індії Зем­лею Ван-Дімена (потім цей острів був перейменований у Тасманію), і острів «Земля Штатів» (нинішня Нова Зеландія). Під час другої подорожі в 1644 р. він вивчав північний і північно-західний береги Австралії.