До небезпечних стихійних явищ відносяться: вітер і шквали – максимальна швидкість 25 м·с-1 і більше, на високогір’ї Карпат та в гірських районах Криму (Плай, Пожежевська, Ай-Петрі, Ангарський перевал) - 40 м·с-1 і більше. На Україні сильний вітер спостерігається головним чином в холодний період року з максимумом в січні (23%), майже така ж його повторюваність ранньою весною (22%) і пізньою осінню (19%). Сильний вітер, піднімаючи в повітря пил і сніг, збільшує навантаження на проводи, висотні споруди, погіршує видимість і тим самим ускладнює рух транспорту. При сильному вітрі відбувається інтенсивне випаровування, що різко знижує вологість ґрунту. Певних закономірностей в просторовому розподілі шквалонебезпечних ситуацій для території України не виявлено, хоча вони можуть створюватися майже щорічно (імовірність 77%). Шквали часто призводять до катастрофічних наслідків, які завдають збитків насамперед сільськогосподарському виробництву та спричиняють полягання зернових посівів, поломку дерев, іноді руйнують споруди і обривають лінії електропередач, призупиняють будівельні роботи. Наприклад, 11.10.2003 р. сильний вітер, обумовлений виходом південного циклону, паралізував життєдіяльність майже півтори тисячі населених пунктів
13 областей України та Автономної Республіки Крим (АР Крим).
Смерчі – вихори з вертикальною віссю обертання, що дуже рідко утворюються та важко реєструються. Як правило, смерчі виникають тільки в теплий період року. Однак, у Дніпропетровській області був зафіксований смерч 1 березня 2004 р., який заподіяв значних матеріальних збитків внаслідок руйнування споруд, обриву ліній електропередач і зв’язку, поломки дерев. За період 1951 – 2003 рр. зареєстровано
39 випадків смерчів. Найбільша повторюваність смерчонебезпечних ситуацій характерна для АР Крим, Волинської, Запорізької, Київської, Херсонської, Черкаської областей. Швидкість вітру визначається по руйнівній силі смерчу і досягає в ньому сотні кілометрів на годину. Швидкість переміщення самого вихору становить 40…70 км·год-1, що відповідає швидкості переміщення «рухомих» фронтів та циклонів. Смерчі мають величезну руйнівну силу, часто спричиняють катастрофічні руйнування і призводять до людських жертв.
Шкваловий ворот розміщується в зоні протилежних рухів повітря попереду грозової хмари. Звичайно вихор рухається на висоті 500 м, але іноді знижується до 30…50 м. Після проходження вихрового валу настає шквал, тобто різке посилення швидкості вітру до 20…40 м·с-1, яке супроводжується зміною його напрямку. При цьому спостерігається значне зниження температури і збільшення тиску внаслідок поширення охолодженого повітря.
Дуже потужна грозова хмара нерідко супроводжується смерчем – сильним вихором, у якого майже вертикальна або зігнута вісь обертання. Зовні такий вихор виглядає як звисаючий із хмари і сягаючий поверхні землі кручений хмаровий стовп, подібний до величезного хоботу. Смерчі трапляються над сушею і морем (водяний смерч). Діаметр смерчу над сушею звичайно буває більше 100 м, а водяного – від 25 до 100 м. Вертикальні рухи при смерчах досягають величезних швидкостей - до 90 м·с-1, які пояснюються різким зниженням тиску в центрі смерчу на 40…100 гПа. Ширина смуг, що руйнуються від смерчу, невелика (від декількох сотень метрів до 5 км). Але наслідки при цьому можуть виявитися надзвичайними: жертви серед населення, повалені дерева, стовпи та щогли, зруйновані будови та споруди, загибель сільськогосподарської продукції та тварин, аварії та катастрофи на усіх видах транспорту тощо. Смерч може підняти у повітря і перенести на декілька метрів велику худобу, колоди, трактори і навіть залізничні вагони. Мілкі ріки та водосховища смерч може висмоктати до дна, як це сталося з Москвою-рікою у 1904 р.
Сильні пилові (піщані) бурі – перенесення пилу і піску вітром швидкістю 15 м·с-1 і більше з висушеної поверхні ґрунту. В Україні пилові бурі виникають щорічно (імовірність 100%), а стихійні – майже раз на два роки (імовірність 50%). Особливо потерпає від них сільське господарство, з полів зноситься шар родючої землі, пошкоджуються посіви. Пилові бурі погіршують санітарно-гігієнічні умови міст, експлуатацію транспорту. Найбільшого збитку завдають тривалі, так звані «чорні бурі», які діють протягом декількох годин і навіть діб та спостерігаються звичайно ранньою весною на півдні України. Вони виникають, коли над Чорним морем утворюється малорухома циклонічна зона, а над східними районами Європейської території Росії – сталий антициклон. Таке поєднання баричних зон зумовлює створення штормових східних вітрів у південних районах України, що дмуть декілька днів. Опади при цьому відсутні, ґрунт швидко висихає і не закріплюється рослинністю.
Сильні хуртовини (завірюхи) – перенесення снігу, що випадає або раніше випав, вітром швидкістю 15 м·с-1 і більше протягом дня або ночі.
Щорічна ймовірність виникнення завірюх в Україні майже 96%. Сильний вітер, випадіння снігу, а також його вітровий підйом з поверхні порушують нормальну роботу транспорту; в гірських районах завірюхи можуть створити ситуацію, що сприяє сходу снігових лавин, а це, в свою чергу, може спричинити великі руйнування, людські жертви, загибель тварин і рослин. Завірюхи спостерігаються, головним чином, в зоні теплих фронтів циклонів, що активно розвиваються та швидко переміщуються із заходу або з півдня. Звичайно циклон поглиблюється, баричні градієнти у ньому зростають і вітер значно посилюється. Крім того, в передній частині циклону відбувається інтенсивний розвиток висхідних рухів, що призводить до утворення дуже потужної хмарності та рясних опадів.
