циркуляція атмосфери

Під впливом рельєфу та інших властивостей підстеляючої поверхні в певних географічних широтах виникають місцеві вітри. Вони можуть бути результатом прояву місцевих циркуляцій або локальними хвилюваннями чи особливими властивостями вітрів загальної циркуляції атмосфери. Прикладами місцевих циркуляцій є бризи і гірсько-долинні вітри.

Бризи - це вітри біля берегової лінії морів і великих озер, які мають різку добову зміну напрямку. Вдень суша більше нагрівається, тиск падає, і дме морський бриз до висоти 500 - 1000 м. Вночі суша охолоджена, ізобаричні поверхні нахилені в бік суші, повітря над морем тепліше, піднімається вверх і перетікає зверху на сушу, на суші тиск підвищується, і дме береговий бриз з суші на море. Вертикальна потужність бризів до 1 км, вони поширюються на десятки кілометрів від берегової лінії на сушу або на море.

Характер циркуляції атмосфери над певною територією є одним з
клімато- і погодоутворюючих чинників. Основним механізмом міжши-ротного
обміну теплом і вологою є атмосферні об'єкти синоптичного масштабу –
циклони і антициклони помірних широт. Циклони переносять маси повітря з
низьких широт в більш високі, антициклони – з високих широт в більш низькі.
Для півдня Східної Європи, в тому числі і України, найбільш характерні
такі циркуляційні особливості.
1. Підвищена активність атмосферних процесів і різкі зміни погоди в
холодному півріччі, що пов'язане з інтенсивною циклонічною діяльністю на
середземноморській гілці ПВФЗ, зв'язаної з потужним антициклогенезом над
Західним Сибіром і південним сходом ЄТР (сибірський антициклон). Вплив
внутрішніх морів і гірських систем Кавказу, Карпат і Малої Азії сприяє
утворенню осередків локального цикло- і антициклогенезу.
2. У теплому півріччі відмічається .....