рельєф дна океанів

Западина Тихого океану на всій площі має глибину бл. 3900—4300 м. Найбільш характерними елементами рельєфу є глибоководні западини і жолоби; підняття і хребти виражені гірше. Від берегів Південної Амери­ки тягнуться два підняття: Галапагоське на півночі і Чилійське, що про­стяглеся від центральних районів Чилі приблизно до 38° пд. ш. Обидва ці підняття сполучуються і продовжуються на південь у напрямі Антаркти­ди. Нерідко близько від берега і паралельно до нього розташовані глибо­ководні жолоби, утворення яких пов'язане з поясом вулканічних гір, що оточують Тихий океан.

На дні океанів знаходяться величезні гірські хребти, глибокі ущели­ни з обривистими стінами, протяжні гряди і глибокі рифтові долини. Фактично морське дно не менш порізане, ніж поверхня суходолу.

Шельф, материковий схил і материкове підніжжя. Платформа, що ото­чує континенти і називається материковою мілиною, або шельфом, не така рівна, як це донедавна вважалося. На зовнішній частині шельфу зустрічаються скельні виступи; корінні породи часто виходять і на при­микаючій до шельфу частині материкового схилу. Середня глибина зов­нішнього краю (бровки) шельфу, що відділяє його від материкового схи­лу, становить бл. 130 м. Біля берегів, що зазнавали заледеніння, на шель­фі часто зустрічаються улоговини (троги) і западини. Так, біля фіордових берегів Норвегії, Аляски, південного Чилі глибоководні ділянки знахо­дяться поблизу сучасної береговоїлінії; глибоководні улоговини існують біля берегів штату Мен і в затоці Св. Лаврентія. Утворені льодовиками троги часто тягнуться упоперек всього шельфу; місцями вздовж них роз­ташовуються багаті на рибу мілини, наприклад, банка Джорджес або Велика Ньюфаундлендська банка. Шельфи поблизу берегів, де зледе­ніння не було, мають більш одноманітну будову, однак і на них часто зустрічаються піщані або навіть скельні гряди, що піднімаються над за­гальним рівнем.