Чорнобильська АЕС

Трагічними літерами назавжди записаний в історії України день - 26 квітня.
Аварія, що сталася 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, 
стала однією з найбільших катастроф в історії людства. 
Полинова зоря встала тоді над Україною, огорнувши землю смертоносним атомом.

Чорнобильська трагедія назавжди змінила життя людства ...
Вона вписалася чорними літерами в історію нашого народу!

Схиляємо голови перед подвигом героїв-ліквідаторів.

У квітні 1986 року у різні мови світу увійшло українське слово „Чорнобиль”. Для всього людства воно стало синонімом страшної техногенної катастрофи й величезної екологічної біди.

Низка подій, що сталися після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС сколихнула весь світ своєю величезною руйнівною силою, змінила хід розвитку земної цивілізації, перекроїла карту планети і життя мільярдів людей, перевернула їх уявлення про світ.

Ця аварія перетворила унікальні за чистотою території Полісся в зону екологічної катастрофи. Загалом в Україні радіоактивного забруднення зазнали понад 8% території країни (майже 50 тис. кв. км земель), на яких зосереджені 2,3 тис. населених пунктів дванадцяти областей. Найбільше постраждали території Київської, Житомирської, Рівненської, Чернігівської і Черкаської областей, радіоактивні опади випали також у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Волинській і Кіровоградській областях. Понад 3, млн людей вважаються постраждалими внаслідок цієї катастрофи, але певні дози радіоактивного опромінення отримали значно більше мешканців України. Вплив аварії відчуло на собі населення Швеції, Норвегії, Польщі, Великої Британії та інших країн Європи.

Президент Петро Порошенко оголосив . . . . .

26 квітня 1986 року . Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвським літописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Київського Рюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ. Важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване місто.

Історики думають, що це від слова „чорнобильник“, як в давнину називали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою. Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям свої невичерпні багатства.

Відбудовувались села, піднімались церкви. Але ніколи ще раніше людина не зводила собі історичного хреста, на якому сама ж і була розп’ята. Таким хрестом став для України Чорнобиль. Скільки українців поклали на жертвенник своє здоров’я та життя! Скільки тих, хто назавжди залишив рідні домівки!

Безкраї простори колись родючої землі тепер порожні, забруднені, мертві…

Майже 30 років тому увагу всього світу прикула Чорнобильська АЕС, з іменем якої пов’язана одна з найбільших ядерних катастроф у світі. Світ не зупинився у 1986 році, але в Чорнобилі дещо досі залишається практично незмінним: мертві дерева на забрудненій ділянці не розкладаються з нормальною швидкістю.

«Ми переступали мертві дерева, повалені на землю, — розповідає Тім Муссо, професор біології в Університеті Південної Кароліни. — Минуло багато років, але стовбури цих дерев все ще в хорошій формі. Якби дерево впало в моєму дворі, воно перетворилось би на тирсу за 10 років або близько того».

Разом з Андерсом Моллером з Університету Париж-Південь XI, Муссо ініціював постійно діюче розслідування в сфері біології радіоактивних областей, таких як Чорнобиль в Україні та Фукусіма в Японії.

Велика частина їх роботи була присвячена Рудому лісу, сумнозвісній лісистій області, прилеглій до Чорнобилю, яка отримала свою назву вже після катастрофи, коли перш ніж померти дерева перефарбувались у зловісний буро-червоний колір. Навіть після кількох десятиліть . . . . .