історія України

Тихін Байбуза

Тихін БайбузаТихін Байбуза (кінець 16 ст.)

Ні року народження, ні дати смерті цього мужнього та владного козацького проводиря за¬раз ніхто назвати не в змозі. Відомо тільки, що Тихін Байбуза, гетьман реєстрових козаків у 1597—1598 роках, начежав до заможної верхівки козацтва і був сином черкаського боярина Ми¬хайла Байбузи (Грибуновича).
 
Під час повстання Наливайка Байбуза вирішив приєднатися до польської коронної армії і навіть отримав місце писаря Брацлав- ського полку. А влітку 1598 року Байбуза став до лав вояків отамана Полоуса і разом із ними здійснив похід із Січі на волості, але не дістав підтримки селян і міщан. На початку листопада того ж року Тихону довелось узяти на себе командування . . . . .

Кшиштоф Косинський

Кшиштоф КосинськийКшиштоф Косинський (?—1593)

Коли народився Христофор (Кшиштоф) Косинський, був він насправді поляком чи українцем, яку віру сповідував — на ці запитання сучасні історики не мають відповідей. Уперше про Косинського йдеться в листі кошового отамана Богдана Микошинського. В 1590 році за видатні заслуги у війні проти татар сейм Речі Посполитої нагородив Косинського маєтком на Київщині. Він став власником села Рокитне, навколо якого лежали землі Білоцерківського староства, де головував син київського воєводи та сенатора князя Василя-Костянтина Острозького Януш. Той не дав Косинському оселитися на власних землях, бо сам зазіхав на цю маєтність.
 
19 грудня 1591 року на чолі великого козацького загону Косинський напав на Білу Церкву, щоб помститись Острозьким.
 
Уряд Польщі був наляканий розмахом повстання. У січні 1592 року король Сигізмунд III призначив комісію для розслідування «свавілля» та покарання винних. Але повстання ширилося, мов вогонь. Військо бунтівників кілька разів оточувало Київський замок, у 1592 році запалали Волинське та Брацлавське воєводства. Тоді у вересні 1592 року князь Костянтин Острозький вирішив . . . . .

Северин Наливайко

Северин НаливайкоСеверин Наливайко (?-1597)

Ні дату, ні місце народження, ні походження знаменитого гетьмана визначити неможливо. Він народився на початку 60-х років 16 століття чи то у Камянці-Подільському у родині чинбаря, чи то в Гусятині, де батько майбутнього гетьмана мав садибу з невеликою ділянкою й займався кушнірством. Хоч би що там було, Северин от­римав непогану освіту; коли хлопець підріс, він подався до Острогу — міста, яке на той час вва­жалося визнаним центром богослов® і освіти в Україні, і деякий час жив у свого брата- священика Дем’яна. Той допоміг молодшому брату продовжити навчання. Щоправда, май­бутній гетьман більше цікавився не філософією, а військовою справою і відзначався запальною вдачею, до того ж, з юнацьких років брав участь у боротьбі проти татарських орд на Поділлі і Брацлавщині, ходив у походи проти турків і та­тар до Криму, Молдови, певний час жив на Січі. Незабаром Наливайко влаштувався на службу до князя Костянтина Острозького, і став ротмістром його особистої охорони. Але на цій посаді протримався він недовго. На Поділлі і Брацлавщині якраз почати діяти нові загони повстанців — селян і козаків, тож Северин поки­нув службу і подався туди, де запахло війною. Він приєднався до одного з найбільших повстанських загонів і невдовзі очолив його. А коли 1594 року, очікуючи чергового набігу татарської орди, Наливайко став збирати під свою руку козаків і селян, він раптово отримав величезну підтримку: до нього приєднався но­вий гетьман Григорій Лобода. Тож у червні 1594 року гетьман і повстанський ватажок разом ви­рушили до Дніпра. Турки і татари зазнали . . . . .

Матвій Шаула

козакиМатвій Шаула (?-1596)

Матвій Шаула був одним із керівників українського національно-визвольного повстан­ня під проводом Северина Наливайка. До того, як Шаула піднявся на вищий щабель влади се­ред козаків, про нього дуже й дуже мало відомо. Заможний міщанин із Київщини, він раптово кинув свою оселю і пішов на Запорожжя, де про­тягом довгого часу вів життя простого козака, хоча й відзначився винятковою мужністю у боях. Улітку 1594 року Матвій Шаула при­єднався до козацьких загонів гетьмана Григорія Лободи, воював проти польської шляхти на Брацлавщині та на Подніпров'ї. Восени наступ­ного року він і сам очолив загін запорожців, з яким здобув Київ і вирушив у Білорусь: ко­зацькому війську Наливайка була потрібна не­гайна допомога.
 
На Правобережжя Матвій повернувся тільки в січні 1596 року, а вже в березні повстанська гро­мада зрозуміла: гетьман Лобода ні в якому разі не бажає йти на з’єднання із загонами Наливайка. Зібравшись разом, лицарі степу скинули Лободу, звинувативши його у зраді, і на його місце обрали Шаулу. 2 квітня 1596 року загін новообраного го­лови козацтва приєднався під Білою Церквою до повстанської армії. 23 травня в бою поблизу уро­чища Гострий Камінь Матвій Шаула отримав важке поранення — ядро з польської гармати відірвало йому руку. Тоді ж гетьманська булава . . . . .

Кшиштоф Кремпський

Кшиштоф (Криштоф) КремпськийКшиштоф (Криштоф) Кремпський (кінець 16 — початок 17 ст.)

Роки життя зали­шаються невідомими, як і більшість подробиць його біографії.
 
До нас дійшли лише відомості про те, що Кремпський вже не­молодою людиною брав участь у повстанні 1594—1596 років під проводом Северина Наливайка і мав на той час чин пол­ковника. У травні 1596 року січовики, які зібралися в таборі в урочищі Солониця, обрали цього шляхтича своїм геть­маном. Вибори проводилися в надзвичайних умовах: табір повстанців оточили польські війська під командуванням ко­ронного гетьмана С. Жолкевського. Здолати супротивника не було жодної можливості. Коли Кремпський зрозумів, що старшина, можливо, спробує відкупитися від Жолкевсько­го, видавши йому новообраного гетьмана, він . . . . .

Федір Полоус

Федір ПолоусФедір Полоус (кінець 16 — початок 17 ст.)

Даних про життя Федора Полоуса збереглося дуже небагато. Гетьманська булава побувала в руках цього козацького ватажка двічі — у 1595 та 1598 роках. Протягом деякого часу Полоус очолював реєстровий козацький гарнізон, який стояв на острові Хортиця.
 
Відомо, що майбутній гетьман зміг об’єднати реєстрових та нереєстрових вояків задля спільного походу проти Буджацької татарської орди. Категорично відкидаючи навіть можливість союзу з Річчю Посполитою, Федір Полоус у 1594—1596 роках узяв найактивнішу участь у повстанні під проводом . . . . .

Петро Конашевич-Сагайдачний

Петро Конашевич-Сагайдачний (1570-1622)

Петро Конашевич-СагайдачнийПетро Конашевич-Сагайдачний — один із найвидатніших діячів української історії, з його діяльністю більшою чи меншою мірою пов’язані практично всі події політичного життя України початку 17 століття. З документів того часу, зі сторінок літописів і спогадів сучасників ми знаємо про Конашевича-Сагайдачного як про найвидатнішого полководця Європи, дипломата, захисника української культури й духовності. Він відзначався гострим аналітичним розумом, послідовністю і непохитністю у досягненні поставленої мети, розвинутим почуттям власної гідності.
 
На початку 17 століття під рукою Сагайдачного було понад сорок тисяч козаків — чимала професійна армія. Десятки і сотні чайок здійснювали походи на Крим та узбережжя Туреччини. У 1606 році козаки захопили турецьку фортецю Варна, яка до того вважалася неприступною, а також десять турецьких галер із продовольством, товарами й екіпажами. Розлючений султан наказав перегородити Дніпро залізним ланцюгом і заблокувати козаків. Але запорожців ця перешкода не затримала. У наступному році воїни Сагайдачного . . . . .

Сторінки