калина

Калина звичайна — Viburnum opulus L.

Родина жимолостеві — Caprifoliaceae

Як виглядає? Популярний кущ, іноді деревце до 5 м зав­вишки. Листки супротивні, три-, п’ятилопатеві, великозуб- часті, зверху майже голі, а зісподу дещо пухнасті. Квітки білі, зібрані в щитковидні, майже плоскі зонтики; безстатевгі крайові значно більші за серединні— променисті, п’ятипе­люсткові; двостатеві серединні дзвоникуваті. Плоди — яскра­во-червоні овальні ягоди. Смак ягід специфічний, терпкува­то-кислий; вони містять дубильні речовини, мурашину, ізо­валеріанову і оцтову кислоти. Кора калини містить глікозид вібурнін, дубильні речовини й органічні кислоти. Цвіте з кінця травня по червень.

Де росте? В чагарниках, заростях, особливо в заплавах рік, в підлісках, по схилах, ярах. Залюбки культивують її в парках і в садках садиб майже по всій території УРСР.

Що й коли збирають? Кору — навесні (в квітні — травні), квітки — під час цвітіння (в травні — червні), стиглі яго­ди — пізно восени (у вересні — жовтні).

Коли застосовують? При простудному кашлі, гарячці. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку квіток і настоюють 10 хвилин. П’ють 2 склянки на день. Настій кори як кро­воспинний засіб, і такий, що в’яже, вживають при внут­рішніх кровотечах, особливо маткових. Для цього 1 столову ложку з верхом подрібненої кори настоюють в 1 склянці окропу і п’ють по півсклянки тричі на день; як заспокій­ливий і протиспазматичний засіб вживають при істерії і су­домах, особливо при вагітності, щоб запобігти викидневі. При виразці шлунка, колітах, запорах (за М. А. Носалем) 3—4 рази на день, за півгодини до їди вживають по 1 столо­вій ложці розім’ятих сирих ягід. Теплий відвар ягід з ме­дом п’ють при простудах, приступах сухого кашлю, проносі і при тривалій хрипоті (3 чарки по 50 г на день). Сирі яго­ди (10 ягід, які почали вже бродити з цукром, на день) вживають при сильному сухому кашлю і при гіпертонії. Плоди калини посилюють скорочення серця і збільшують сечовиділення.