мучниця звичайна

Мучниця звичайна — Arctostaphylos uva ursi (L.) Spreng.

Родина вересові — Ericaceae

Як виглядає? Невисокий, вічнозелений кущ, сильно галу­зистий, з иовзучим стеблом, 30—100 см заввишки. Листки дрібні, шкірясті, цілокраї, із вдавленими з обох боків сіт­частими жилками, тупуваті, по краях незагнуті, зверху блискучі, зісподу блідіші, обернено-яйцевидні, при основі звужено збігають у черешок. Квітки — блідо-рожеві «глечи­чки» на коротких квітконіжках, у коротких похилих верхів­кових гронах. Плід — кістянка з 1—5 кісточками темно-чер­воного кольору, з борошнистою м’якоттю. Плоди мучниці, вжиті у великій кількості всередину, можуть призвести до нудоти, блювання, проносу. Цвіте в травні — червні.

Де росте? На Поліссі — в соснових лісах, звичайно на пі­щаному грунті, по сухих косогорах, спорадично, невелички­ми острівками.

Що й коли збирають? Листки, з початку цвітіння і аж до вересня. (Щоб не сплутати з листками брусниці — Vaccinium vitis idaea L.— слід знати, що останні більші, по краях злег­ка зігнуті, дещо зубчасті, зісподу всіяні темно-бурими цят­ками, за дією вони можуть замінювати листки мучниці).

Коли застосовують? При хворобах сечових шляхів, особ­ливо каменях нирок і сечового міхура, зокрема при кривавій сечі — пієліти, цистити, уретрити (дезинфікуюча дія глікози­дів арбутину і метиларбутину); також при нервовій збуд- ності, полюціях, гонореї, нетриманні сечі (дія дубильних ре­човин, флаванолів, урсулової кислоти).