Гомер

Эпоха Гомера

С Гомером, великим древнегреческим поэтом, связана целая 

эпоха, охватывающая время с XI по VIII вв. до н. э. К этому 
времени относится появление его знаменитых поэм «Илиада» и «Одиссея». Благодаря этим произведениям мы можем судить о религии, военной организации, мировоззрении древних греков и о влиянии богов на судьбы простых смертных. 

В связи с большим значением, которое сыграли произведения Гомера в изучении греческой истории, этот период принято называть «гомеровской эпохой».

Местом рождения Гомера называют ряд городов и островов - Аргос, Афины, Иос, Итака, Кимы, Кнос, Колофон, Микены, Пилос, Родос, Смирна, Хиос и др.
 Мифологична его родословная - в числе его предков называют певцов Мусея и Орфея, в роли отца выступает бог Аполлон, бог реки Мелет (отсюда первое имя Гомера "Мелесиген", рожденный Мелетом), Телемах и пр., матерью его считают Метиду, Каллиопу, Эвметиду и др. нимф. В биографиях сообщается, что он ослеп (слово "гомер" на эолийском диалекте значит "слепой", другие возможные значения - "заложник", "пророк", "поэт"), был вдохновлен Музами на создание песен, скитался по Греции, в основном по Малоазийскому побережью, участвовал в поэтических состязаниях, соревновался якобы с Гесиодом, а скончался на острове Иос, где показывали его могилу. На основе этих псевдобиографий, по мнению ученых, можно сделать выводы: личность Гомера, если он действительно существовал, скорее всего связана с г. Смирна (нынешний турецкий г. Измир) и с о. Хиос, где в VII - VI вв. до н.э. существовал род певцов -"гомеридов", рапсодов, считавших себя прямыми потомками и последователями Гомера.

 

Уявлення стародавніх людей про Землю

Правильне уявлення про Землю склалося у різних народів не одночасно. Так, давні індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Жителі Вавилона уявляли Землю у вигляді гори, на західному схилі якої знаходиться Вавилонія. Вони знали, що на півдні від Вавилона розкинулося море, а на сході розташовані високі гори. Тому їм здавалося, що Вавилонія розташована на західному схилі «світової» гори. Гора ця оточена морем, а на нього, як перевернута чаша, спирається тверде небо — небесний світ, де, як і на Землі, є суша, вода і повітря. Небесна суша — це пояс 12 сузір'їв Зодіаку: Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Водолій, Риби. У кожному з сузір'їв Сонце щорічно буває приблизно протягом місяця. По цьому поясу суходолу рухаються Сонце, Місяць і 5 планет. Під Землею знаходиться безодня — пекло, куди спускаються душі вмерлих. Вночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб вранці знову почати свій денний шлях по небу. Спостерігаючи захід Сонця за морський горизонт, люди думали, що воно сідає у море і сходить також з моря. Таким чином, в основі уявлень давніх вавилонян про Землю знаходилися спостереження за явищами природи, але обмеженість знань не дозволяла правильно їх пояснити.