пилові бурі

Ерозія грунтів

Ерозія ґрунтів (від лат. eros — роз'їдання) — руйнування і знос повер­хневих, найбільш родючих, горизонтів і підстиляючих їх порід вітром (ві­трова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, що зазнали руйну­вання у процесі ерозії, називають еродованими. До ерозійних процесів відносять також промислову ерозію (руйнування сільськогосподарських земель внаслідок будівництва і розробки кар'єрів), військову ерозію (воронки, траншеї), пасовищну ерозію (внаслідок інтенсивного випасу ху­доби), іригаційну (руйнування ґрунтів при будівництві каналів і пору­шенні норм подивів) тощо. Однак справжнім лихом для землеробства залишаються водна ерозія (до неї схильний 31 % суходолу) і вітрова еро­зія (дефляція), що активно діє на 34 % поверхні суходолу. У США еродо­вано 40 % усіх сільськогосподарських земель, а у посушливих районах світу навіть більше — 60 % від загальної площі. Ерозія негативним чином впливає на стан ґрунтового покриву, а в багатьох випадках руйнує його повністю. Зменшується біологічна продуктивність рослин, знижуються урожаї та якість зернових культур, бавовни, чаю тощо.

Вітрова ерозія (дефляція) ґрунтів. Під вітровою ерозією розуміють ви­дування, перенесення і відкладення найдрібніших фунтових часток віт­ром. Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, стійкості фунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу і від інших чинників. Значно впливають на її розвиток антропогенні чинники. Акти­візують ерозійні процеси знищення рослинності, нерегульований випас худоби, неправильне застосування агротехничних заходів.

Пилові бурі штормових зон

Пилові бурі штормових зон. Пилові бурі часто виникають у тих районах, де біля поверхні землі створюються зони значних горизонтальних баричних градієнтів, обумовлених неоднаковими швидкостями і навіть знаками зміни тиску. Такі зони називаються штормовими. Штормові зони часто спостерігаються в передній частині антициклону, який різко посилюється, і на південній та південно-західній периферії обширного і малорухомого антициклону, коли на південь від нього розміщується малорухомий циклон. Влітку такі антициклони при сильному перегріві повітряних мас створюють ефект суховіїв.

Особливо сильні штормові зони нерідко створюються взимку і в перехідні сезони на південному сході Східної Європи і на південному заході Середньої Азії в зоні зміни тиску протилежного знаку, наприклад, коли до антициклону, що посилюється, наближається циклон, який поглиблюється. В умовах Середньої Азії швидкорухомі штормові зони породжують вихід штормових циклонів з південних районів Каспійського моря. Найбільш сильні вітри спостерігаються при цьому в тилу циклону.

Вплив опадів та пилових бур на діяльність авіації

Як відомо, опади, що випадають з хмар, дають більше 99 % загальної кількості води, яка поступає з атмосфери на земну поверхню. Вони часто істотно ускладнюють діяльність авіації і навіть можуть бути причиною важких авіаційних подій. Ступінь впливу опадів залежить від їх вигляду, інтенсивності і температури повітря, при якій вони випадають.

Мряка випадає з низьких густих шаруватих хмар, а іноді з шарувато-купчастих хмар. Вона сильно погіршує видимість, особливо в тих випадках, коли поєднується з імлою і туманом. Горизонтальна протяжність зон опадів може складати багато сотень кілометрів, а іноді перевищує 1000 км.

Мряка, більше всього ускладнює польоти на малих висотах. Польоти за правилами візуальних польотів (ПВП) часто стають неможливими. Застосування авіації в народному господарстві, особливо виконання авіаційно-хімічних робіт, також обмежується опадами, хоча АХР можна проводити і за складних метеорологічних умов. Ці умови зазвичай передбачають для літаків висоту нижньої межі хмар 150 м, дальність видимості 3 км, а для вертольотів - висоту 150 м, видимість 2 км.