Північний Льодовитий океан

Гренландія — острів у Північному Льодовитому океані, найбільший у світі. Територія Данії (з 1953 p.); користується самоврядуванням з травня 1979 р. Площа — 2176 тис. км². Населення понад 55,7 тис. людей (1993), ут. ч. гренландців (ескімосів) бл. 90 %.

Адміністративний центр — місто Готхоб. Понад 80 % території зайнято покривним льодовиком потужністю До 3400 м. Об'єм льоду 2,6 млн км³. Висота поверхні — до 3700 м (г. Гунб'єрн). Клімат морський субарктичний і арктичний, на льодовику — ко­нтинентальний. На узбережжі домінує тундрова рослинність, багато птахів. Водяться: північний олень, вівцебик, білий ведмідь, песець; у прибере­жних водах — моржі, тюлені. На північному сході — Гренландський національний парк. Розробки кріоліту, руд кольорових і рідкісних металів.

Гренландське море — окраїнне море Північного Льодовитого океану, між островами Гренландія, Ісландія, Ян-Майєн, Ведмедячий і Шпіцбер­ген. Площа — 1195 тис. км². Глибина — до 5527 м. У західній частині — холодна Гренландська течія, в східній — тепла Шпіцбергенська течія. Клімат полярний морський. Лід зберігається протягом року. Промисел тюленя, рибальство (добувають оселедець, тріску, пікшу, сайду).

Основ­ні порти: Лонг'їр і Баренцбург (о. Шпіцберген), Акюрейрі (о. Ісландія).

Чукотське море — окраїнне море Північного Льодовитого океану, біля північно-східних берегів Азії та північно-західних берегів Північної Аме­рики. Сполучається Беринговою протокою з Тихим океаном (на півдні) і протокою Лонга зі Східно-Сибірським морем (на заході). Площа — 595 тис. км². 56 % площі дна займають глибини менше за 50 м. Найбіль­ша глибина — 1256 м на півночі. Найбільший острів — Врангеля. Затоки: Колючинська губа, Коцебу. Клімат полярний морський. Значну частину року вкрите льодами. Риби в морі порівняно небагато — виявлено лише 37 видів. Місцеве промислове значення мають корюшка, полярна кам­бала, сайка. Промисел морських тюленів, нерпи.

Море Лаптєвих (Сибірське) — окраїнне море Північного Льодо­витого океану, біля берегів Російської Федерації, між п-овом Тай­мир і о-вами Північна Земля на заході і Новосибірськими на сході. Площа — 662 тис. км². Переважаючі глибини — до 50 м, максимальна — 3385 м. Береги моря дуже порізані. Великі затоки: Хатанзька, Оленьокська, Буор-Хая. У західній частині моря багато островів. Впада­ють pp. Хатанга, Лена, Яна та інші. Море Лаптєвих — одне з найсуворіших арктичних морів. Клімат морський полярний, з ознаками континентальності.

Норвезьке море — окраїнне море Північного Льодовитого океану, між Скандинавським п-овом і о-вами Шетлендськими, Фарерськими, Іс­ландією, Ян-Майєн, Ведмедячим. Площа — 1340 тис. км². Глибина —до 3970 м. Берегова лінія характеризується наявністю численних глибоко врізаних у сушу фіордів. Для Норвезького моря характерний морський клімат помірних широт. Порівняно м'яка зима, відносно тепле літо (пові­тря прогрівається до 6—10 °С), велика хмарність і вологість, невеликі сезонні коливання температури повітря. З південного заходу на північ­ний схід часто проходять циклони, вітри досягають штормової сили. Льо­доутворення починається у . . . . .

Перше письмове свідчення про дослідження північно-західної Євро­пи датується IV ст. до н. е., коли грек Піфей з Массилії (Марсель) здій­снив плавання в країну Туле. Деякі вчені ототожнюють Туле з Ісландією. Можливо, ще у V ст. н. е. ірландські ченці обстежували Північно-Атлантичний регіон, включаючи Фарерські о-ови та Ісландію, звідки в кінці IX ст. вони були витіснені норманами. Приблизно у той же час Оттар з Халогаланда став першим скандинавським мореплавцем, що здійснив плавання на схід і досяг Білого моря. Вихідці з Норвегії у 986 р. заснували поселення в Гренландії. Подальші дослідження в Арктиці були направ­лені на пошук Північно-Західного і Північно-Східного проходів з метою виходу на ринки Далекого Сходу. У 1553 р. англієць X. Віллоубі обігнув мис Нордкап, досяг південно-західного виступу о. Нова Земля, а потім гирла р. Варзіни, де усі учасники експедиції загинули від холоду. У той же час Р. Ченслор досяг гирла р. Північної Двіни, де нині розташований Архангельськ. У 1556 г. С. Барроу за наказом англійської Московської компанії відправився на пошуки північного морського шляху в Китай, але зміг добратися лише до Нової Землі. У дослідженні цього району велику роль зіграв голландець В. Баренц (Барентс), що здійснив плаван­ня у 1594, 1595 і 1596—1597 pp. В останній експедиції він помер і був похований у морі, названому на його честь.