степ

Степи - найпотужніша екосистема, яка здатна запобігти змінам клімату.

Степи - найпотужніша екосистема, яка здатна запобігти змінам клімату.
 
Диких степ - це ліс навпаки, проте його залишилось зовсім мало, не більше 1-4% і експансія на його розорювання та засаджування деревами продовжується.
 
Степ критично важливий не тільки для унікального біорізноманіття, але й для впливу на клімат.
 
Здатність зберігати вуглець - це цінна екологічна функція в сучасних кліматичних умовах. Вуглець, який виділяється як природною, так і людською діяльністю, такою як спалювання вугілля для створення електроенергії, що на виході стає парниковим газом, який накопичується в атмосфері Землі.
 
У своїх доповідях Міжнародна група з більш ніж 2000 кліматичних дослідників з усього світу, підтверджує, що збільшення парникових газів викликає зміну клімату, що призводить до підвищення рівня моря, більш високих температур і зміни дощів.
 
У степах поглинання вуглецю відбувається під землею, де коріння може проникати в грунт до глибини 4 м і більше. Степи можуть зберігати . . . . .

 


Зона степу

Степова  зона  розташована  на  південь 
від  Лісостепу  і  простягається  до  Азово-Чорноморського  узбережжя  і  Кримських 
гір.  Степ  займає  40 %  площі  України  й 
охоплює  Причорноморську  низовину, 
південну  частину  Придніпровської  і  По-дільської  височин,  а  також  рівнинну  час-тину Кримського півострова.
К лімат  помірно  континентальний. 

Степи

Там, де верхні шари грунту щорічно протягом кількох місяців вологі, але сильна сезонна засуха дозволяє деревам рости тільки поблизу водо­ймищ, домінують посухостійкі злаки. Угруповання такого типу знахо­дяться в центрі Євразії (степи), на Великих рівнинах в США і в Канаді (прерії), в Аргентині (пампа) і деяких інших регіонах. Ці злаковники, які для зручності усі можна називати степами, схожі на савани, луги або трав'яні болота, але екологічно багато в чому від них відрізняються. Сте­пові злаки багаторічні, і вони щорічно впадають у стан спокою — сухим літом, а місцями і холодною зимою. У цей час степи часто горять, але рослини практично не страждають, оскільки горючого матеріалу на по­верхні землі мало і температура не настільки висока, щоб погубити їхні частини, що знаходяться в грунті.