золототисячник

Золототисячник малий (центурія) — Centaurium minus Moench.

Родина тирличеві — Gentianaceae

Як виглядає? Одно- або дворічна трав’яниста рослина 15—40 см заввишки, від середини стебла розгалужено-галу- зиста. Нижні листки яйцевидні і довгасто-яйцевидні, тупі, зібрані в прикореневу розетку, верхні — гострі, супротивні, всі з 5 жилками. Квітки в густих щитковидних суцвіттях, розташовані на одній висоті, містяться в розгалуженнях стебел і на кінцях гілок, темно-рожеві, розкриваються перед сходом сонця. Смак рослини гіркий, запах ніжний. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? По всій території УРСР — на лісових галяви­нах, сухих луках, схилах, серед чагарників.

Коли й що збирають? Усю рослину, на початку цвітіння, вириваючи її з корінням,

Коли застосовують? При поганому апетиті, нестравності шлунка, в’ялій перистальтиці кишок (стимулює секрецію і перистальтику і виявляє злегка проносну дію), при під­вищеній кислотності шлункового соку, печії, при хворобах печінки і жовчних шляхів, як глистогінний засіб, а також при грипі, малярії, цукровому діабеті, недокрів’ї (дія гліко­зиду генціопікрину, алкалоїду генціаніну, леткої олії, смо­ли, вітаміну С, дубильних речовин), алкоголізмі. На 1 склян­ку окропу беруть 1 чайну ложку подрібненого золототисяч­ника і настоюють 10 хвилин. П’ють 1 склянку натщесерце, ковтками (при хронічних розладах кишок п’ють напар з суміші, порівну, звіробою і сухоцвіту — 2 склянки: перша натщесерце, друга за 4 рази, через годину після їди). При запаленні жовчного міхура (холециститі), як рекомендує М. А. Носаль, 3 чайні ложки суміші (порівну) золототи­сячника, кореня аїру і квіток цмину піскового настоюють у 2 склянках холодної води з вечора до ранку, вранці кип’я­тять 5—7 хвилин і випивають 1 склянку натщесерце, а решту за 4 рази після їди.