ЗНИКНЕННЯ МАМОНТІВ НЕ ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЛЮДИНОЮ
Тикий висновок зроблений вченими в результаті багаторічних досліджень ДНК. Міжнародний колектив вчених представив результати десятирічного проекту з розшифрування викопної ДНК із зразків ґрунту вічної мерзлоти. За часом їм вдалося охопити останні 50 тисяч років. Своїм завданням вчені ставили саме розшифрувати всю ДНК в зразках, а не виділяти фрагменти ДНК того чи іншого виду. Це завдання схоже на ті, які вирішує сучасна метагеноміка, але в обговорюваній роботі було проведено й аналіз послідовних тимчасових зрізів. Можна сміливо сказати, що це перша демонстрація можливостей сучасної палеометагеноміки. Вчені змогли уточнити області поширення арктичної флори і фауни в плейстоціні та голоцені, простежити процеси зміни рослинності, занепаду та вимирання великих тварин (мамонтів, шерстистих носорогів, коней та бізонів) під час останнього льодовикового максимуму (26 тисяч років тому).
Спираючись на нові дані, автори припускають, що причиною вимирання мамонтової фауни було не розселення людей-мисливців, а зміна ландшафтів і рослинності: суха і холодна тундро-степова зона змінилася болотами та лісами з товстим сніговим покривом, до якого великі травоїдні Арктики не змогли швидко адаптуватися.
Мамонти, бізони, шерстисті носороги, коні населяли холодні, сухі та вітряні степи в плейстоцені Вони почали вимирати під час потепління клімату та перетворення цих ландшафтів на заболочену тудру та ліси. Як випливає з результатів нового дослідження викопної ДНК з вічної мерзлоти, на Колимі близько 10 тисяч років тому жили останні шерстисті носороги, на Алясці і території Юкон майже 7,9 тисяч років тому водилися останні види плейстоценових коней, по Північно-східному Сибіру 7,3 тисяч років тому бродили стада бізонів, а на Таймирі 4 тисячі років тому ще жили останні мамонти, зникнення яких не пов'язане із людиною.
Палеометагеноміка - це новий сучасний метод генетичних досліджень екосистем, яка дає можливість перейти від мозаїки одиничних викопних знахідок, більш менш випадковим чином розподілених у просторі і часі, до істотно більш повної картини низки вимерлих екосистем.
