геологія та мінерали

     Карбон - унікальний хімічний елемент. Мабуть жоден інший із Періодичної таблиці елемент не наділений такими неймовірними можливостями до перевтілення і здатністю вибудовувати із іншими елементами сполуки, кількість як з можна виміряти сотнями тисяч. Завдяки одному лише Карбону (С, вуглець) сформувалася одна із найважливіших галузей хімії - органічна хімія, яка вивчає численні його сполуки, за винятком карбонатної кислоти та її солей. Однак Карбон унікальний ще й тим, що деякі його ізотопи навіть допомагають із точністю визначати вік речей органічного походження, у яких завжди був і залишається вуглець (дерево, тканина, залишки тварин, шкіра, кістки, тощо). Віднайдений метод такого датування здійснив справжню революцію в науці і породив чимало дискусій та суперечок.

     У 1955 році в Женеві (Швейцарія) відбулася міжнародна конференція з мирного використання атомної енергії. На ній із доповіддю виступав відомий американський фізик Вілларду Франку Ліббі (1908-1980), виступ якого розпочався досить незвично. Вийшовши на трибуну з великою валізою, він вийняв із неї старе взуття, і оголосив що його носив вождь інків 800 років тому. Потім він дістав із валізи уламок весла, і сказав що це весло виготовлене в Давньому Єгипті 3000 років тому. Яким чином вдалося це визначити? Теоретичні основи радіовуглецевого методу датування досить прості. Проте для їх практичного використання довелося провести дуже велику роботу, яку не можна вважати закінченою навіть зараз, як це було видно з наведених прикладів. Для початку потрібно встановити чи насправді вміст ¹⁴С у звичайному Карбоні однаковий для всіх живих організмів. Із цією метою досліджували зразки деревини зі свіжозрубаних дерев у різних місцях земної кулі. Як з'ясувалося . . . . . .

 

Тикий висновок зроблений вченими в результаті багаторічних досліджень ДНК. Міжнародний колектив вчених представив результати десятирічного проекту з розшифрування викопної ДНК із зразків ґрунту вічної мерзлоти. За часом їм вдалося охопити останні 50 тисяч років. Своїм завданням вчені ставили саме розшифрувати всю ДНК в зразках, а не виділяти фрагменти ДНК того чи іншого виду. Це завдання схоже на ті, які вирішує сучасна метагеноміка, але в обговорюваній роботі було проведено й аналіз послідовних тимчасових зрізів. Можна сміливо сказати, що це перша демонстрація можливостей сучасної палеометагеноміки. Вчені змогли уточнити області поширення арктичної флори і фауни в плейстоціні та голоцені, простежити процеси зміни рослинності, занепаду та вимирання . . . . .