Енциклопедичний путівник

            Хмара – це скупчення краплинок води або кристаликів льоду в атмосфері, досить щільне, щоб стати видимим. Для утворення таких скупчень необхідна присутність дрібних твердих часток – ядер конденсації. Звичайно хмари утворюються, коли вологе повітря охолоджується до температури насичення, відтак відбувається утворення  крапель води (конденсація або кристаликів льоду (сублімація). Як відомо, з висотою температура знижується. Тому хмари, що утворюються у високих шарах тропосфери, складаються із кристаликів льоду, а ті, що утворюються нижче – із краплинок води.

            При підніманні окремих, більше нагрітих земною поверхнею струменів повітря (цей процес називається конвекцією) та їх наступному охолодженні в атмосфері утворюються хмари. Якщо вони виникають при підніманні теплого повітря по холодному, то називаються фронтальними. Якщо піднімання повітря викликане його натіканням на схили гір і височин, хмари, що утворюються при цьому, називаються орографічними. Загалом процес утворення хмар можна звести до трьох позицій: піднімання повітря, його охолодження й конденсації.

У високих широтах та майже на всій території помірних широт атмосферні опади зимою випадають у вигляді снігу і утворюють сніговий покрив. В Арктиці та Антарктиці сніговий покрив зберігається постійно. У помірних та тропічних широтах сніг зберігається постійно лише у горах на великих висотах. В умовах рівнини у помірних широтах він тане кожної весни.

В окремі роки сніг може випадати навіть на широті тропіка (20-25⁰пн. ш.), але він зразу тане. Майже щорічно сніг випадає на півдні Італії, на узбережжі Північної Африки, в Сирії, Ізраїлі і так само зразу тане. На південному березі Криму, на рівнинах Закавказзя, на півдні Туркменії сніг не випадає лише в окремі роки, але сніговий покрив зберігається лише кілька днів. У США сніг не випадає лише на півдні Флориди та Каліфорнії. На Мексиканському нагір’ї він випадає майже до 19⁰пн. ш., але встановлюється сніговий покрив значно північніше. На великій території помірних широт Євразії та Північної Америки до 25-30% атмосферних опадів випадають у вигляді снігу. Лише на великих висотах гірських систем ...

     
         Землю часто називають блакитною планетою саме внаслідок значних запасів води, що перебуває тут у твердому, рідкому й газоподібному станах. Постійно переміщуючись, вода послідовно переходить із одного стану в інший. Цей нескінченний ряд перетворень називається кругообігом води в природі.  Найбільший обсяг її, близько 90 % усіх запасів на Землі, зосереджений у гідросфері. До неї входять океани, моря та інші великі водні об’єкти, зокрема такі, як озера й річки. Друге місце за запасами води посідає кріосфера. Це шапки полярних льодів, льодовики та сталий сніговий покрив. Воду також можна виявити в літосфері, тобто у верхніх шарах земної кори. Невелика кількість її присутня в атмосфері у вигляді хмар, що складаються з водяної пари, дрібних краплинок або кристаликів льоду.

            Вода – найпоширеніша і найбільш незвичайна речовина на нашій планеті. Молекула води складається із двох атомів водню й одного атома кисню. Вона має унікальні хімічні й фізичні властивості, які відіграють надзвичайно важливу роль у підтримці життя на Землі. Взаємодії між атомами водню й кисню заряджають молекули води, й між ними утворюються так звані водневі зв’язки, за допомогою яких вода може існувати у трьох станах – твердому, рідкому й газоподібному. Перехід з одного стану в інший залежить від температури й тиску повітря.

   
         Землю можна розглядати як систему, що складається з п’яти компонентів. Це атмосфера (повітря), гідросфера (вода), кріосфера (лід), літосфера (тверда поверхня) та біосфера (життя). Ці компоненти взаємодіють між собою, обмінюючись енергією та речовинами.

            Рух енергії починається з поглинання Землею сонячної радіації, що нагріває її, і закінчується, коли Земля віддає її в космос, тим самим запобігаючи перегріву. Сонячна енергія надає руху атмосфері й гідросфері. Частина її витрачається на кругообіг води, яка в даному процесі змінює свої властивості й форму, стаючи твердою, рідкою, або газоподібною. Інші хімічні речовини – кисень і вуглекислий газ – також є найважливішими компонентами системи.

            Географічна оболонка – найбільший на Землі природний комплекс, у якому ...........................

Наша планета оточена газовою оболонкую, що зветься атмосферою. Її стан у певний момент часу в тій або іншій місцевості ми називаємо погодою. Вона – найпопулярніша тема наших розмов, тому що визначає спосіб життя, форму жител, одяг і навіть дозвілля людей на всіх континентах. Погода досить примхлива, вона змінюється в різних місцях, щодня і навіть щогодини. Однак багаторічні спостереження дозволяють помітити послідовні закономірності її змін, визначити характерний для того чи іншого місця клімат. Щоб судити про клімат, необхідно як мінімум 30 років спостерігати за динамікою елементів погоди. Метеорологічні дослідження, які ведуться лише близько 200 років, доповнюються історичними даними й величезним фактичним матеріалом спостережень за живою природою, що також дають інформацію про зміни клімату Землі.

         Навіщо ми вивчаємо погоду

Людина здавна вивчала й систематизувала погодні явища не тільки з простої цікавості. Від цього ...................

Зимове сонцестояння з погляду астронома – це просто «явище», - коли два небесні тіла містяться на певній відстані одне від одного. Під час зимового сонцестояння в північній півкулі Землі Сонце найменший час залишається над горизонтом, займаючи найнижчу позицію над обрієм. У моменти сонцестоянь Сонце у своєму видимому русі по екліптиці найбільше віддаляється від небесного екватору і досягає найбільшого схилення, північного або південного.