Міфологія

У розділі використано матеріали
розміщені у вільних джерелах.

Міфологія (грец. mythos — слово, оповідь, казка) — наука, що вивчає давній фольклор і народні оповіді: міфи, епоси, казки. Міфологічні уявлення існували на певних стадіях розвитку практично усіх народів світу. Якщо європейцям до епохи Великих географічних відкриттів було відомо лише античні міфи, то надалі вони поступово дізнались про наявність міфології у мешканців усіх континентів: Африки, Америки, Австралії, а також Океанії. В Біблії прослідковується відгомін міфологічної епохи семітів. У арабів до прийняття ісламу існувала власна міфологія. Отже, можна вести мову про іманентність міфології у людській свідомості. Час зародження міфологічних образів невизначений. Їх виникнення невід’ємно пов’язане з мовою та свідомістю. Головне завдання міфу — визначити зразки, моделі для будь-якого важливого дійства, створеного людиною, міф слугує для ритуалізації повсякденності, даючи людині змогу знайти сенс життя. Міф — уявлення людини, що передаються з покоління в покоління, про світ, місце людини в ньому, про походженні усього сущого, про Богів і героїв. Специфіка міфів найчіткіше помітна у первісній культурі, де міфи є еквівалентом науки, цілісною системою, термінами якої сприймається і описується світ. Пізніше, коли з міфології виокремилися такі форми суспільної свідомості, як мистецтво, література, наука, релігія, політична ідеологія та ін., в них залишився ряд міфологічних моделей, що зазнали своєрідного переосмислення при включенні до нових структур. Міфи переживають своє друге життя. Особливе значення має їх трансформація у літературному спадку.