світовий океан

Харчові ресурси Світового океану. В океанах щорічно виловлюються десятки мільйонів тонн риби, молюсків і ракоподібних. У деяких райо­нах океанів добування із застосуванням сучасних плавучих рибозаводів ведеться дуже інтенсивно. Майже повністю винищені деякі види китів. Інтенсивний лов може завдати великої шкоди таким цінним промисло­вим видам риби, як тунець, оселедець, тріска, морський окунь, сарди­на. Для розведення риби можна було б виділити великі ділянки шельфу. При цьому можна удобрювати морське дно, щоб забезпечити ріст морсь­ких рослин, якими живиться риба.

Поверхневий осадочний шар дна Світового океану складається з твер­дих часток різного складу і походження. Тільки на крутих схилах, в ра­йонах сильних придонних течій, корінні гірські породи оголені. Осадоч­ні відкладення в залежності від походження часток, що їх складають, поділяються на такі види: теригенні, біогенні, хемогенні, вулканогенні і космогенні. Теригенні відкладення складаються з продуктів руйнування берегів морськими хвилями і течіями, а також з матеріалу, принесеного річками. До цих відкладень відносяться брили, валуни, галька, гравій, пісок, мул материкового походження. Біогенні відкладення утворюють­ся з уцілілих від розчинення і розкладання скелетних і покривних залиш­ків, оболонок і черепашок організмів. До біогенних відкладень відно­сяться: стулки черепашок, черепашковий пісок, коралові вапняки, ко­раловий гравій, пісок, мул, корали. Хемогенні відкладення утворюються внаслідок хімічних процесів, що відбуваються на морському дні і в товщі морської води. До складу цих відкладень . . . . .

Перша спроба наукового дослідження Світового океану і його дна була зроблена британською експедицією на кораблі «Челленджер» (1872— 1876). Це плавання заклало основи сучасної океанології. Метод ехолотування, розроблений у роки Першої світової війни, дозволив скласти нові карти шельфу і материкового схилу. Спеціальні океанологічні наукові установи, що з'явилися в 20—30-і pp. XX ст., поширили свою діяльність на глибоководні частини океану. Однак справжній прогрес у дослідженнях почався лише після закінчення Другої світової війни (1939—1945), коли у вивченні океану взяли участь військово-морські сили різних країн. У той же час з'явилося багато океанографічних станцій.