Західна Європа

Площа 245 тис. км².

Населення — 59,4 млн. осіб.

Столиця — Лондон (7,6 млн. осіб).

Географічне положення. Країна розташована на острові Великобританія, північно-східній частині острова Ірландія та групі сусідніх малих островів. Офіційна назва — Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії. До її складу входять чотири основні історико-географічні області: Англія як основне ядро держави і також приєднані до неї Уельс, Шотландія та Північна Ірландія (Ольстер).

Слід мати на увазі, що назви Сполучене Королівство, Велика Британія та Англія не є синонімами. Англія — це лише одна з історико-географічних областей Королівства, Велика Британія (Великобританія) включає Англію, Уельс та Шотландію, тоді як Сполучене Королівство — назва держави — об'єднує крім Великобританії ще й Північну Ірландію.

Серед островів Великобританії найбільшими є Уайт і Мен, а із острівних груп — Гебридські, Оркнейські і Шотландські острови в Атлантичному океані і Нормандські острови у протоці Ла-Манш. Володіння Великобританії: у Європі — Гібралтар, Вест-Індія — острови Монтсеррат, Віргінські, Кайман, Теркс і Кайкос; в Атлантичному океані — Бермудські острови, Фолклендські, Вознесіння, Св. Єлени, Трістан да-Кунья, Південні (Георгія, Оркнейські, Шотландські); в Індійському океані — острови Чагос; в Тихому океані — острів Піткерн. Між Великобританією і Аргентиною точаться суперечки за володіння Мальвінськими (Фолклендськими) островами біля берегів Південної Америки. Острівну державу відділяють від материка протоки Ла-Манш і Па-де-Кале.

Західна Європа — субрегіон Європи, що включає 26 держав, дуже відмінних за величиною, державним устроєм і рівнем соціально-еконо­мічного розвитку. Західна Європа — один з трьох головних центрів світо­вої капіталістичної системи. Територія — 3,7 млн км². Населення — бл. 370 млн людей. За формою правління бл. 1/2 країн — монархії, інші — респу­бліки.

Західна Європа займає західну частину Євразійського континенту, омивається в основному водами Атлантичного океану і лише північ Ска­ндинавського півострова — водами Північного Льодовитого океану. Ко­рдони між окремими країнами, а також кордон, що розділяє Західну і Східну Європу, проходять переважно по таких природних рубежах, які не створюють значних перешкод для транспортних зв'язків. Економіко-географічне положення даного субрегіону дуже сприятливе. Це пов'яза­но з тим, що, по-перше, країни субрегіону або виходять до моря, або розташовані на невеликій відстані від нього (не далі за 480 км), що спри­яє розвитку економічних зв'язків. По-друге, дуже важливе сусідське розташування цих країн по відношенню одна до одної. По-третє, приро­дні умови регіону загалом сприятливі для розвитку як промисловості, так і сільського господарства. Внаслідок складної геологічної історії формування Європи в межах субрегіону утворилися 4 великих пояси, які по­слідовно змінюють один одного в напрямі з півночі на південь. Відповід­но склад корисних копалин в північній і південній частинах регіону істо­тно розрізняється. У північній частині поширені як рудні корисні копа­лини, так і паливні. У південній частині переважають рудні родовища, а запаси паливних ресурсів менші. Незважаючи на те, що мінеральні ре­сурси досить різноманітні, запаси багатьох з них близькі до виснаження. Так, старі вугільні басейни Англії і Німеччини, залізорудні басейни Фран­ції і Швеції в наш час відіграють меншу роль. Велике значення мають запаси бурого вугілля у ФРН, бокситів в Греції і Франції, цинко-свинцевих руд у ФРН, Ірландії, Італії, калійних солей у ФРН і Франції, урану у Франції, нафти і газу на дні Північного моря. Загалом Західна Європа забезпечена мінеральною сировиною набагато гірше, ніж Північна Аме­рика. Агрокліматичні ресурси регіону визначаються його положенням в помірному і субтропічному поясах. У Середземномор'ї стійке землеробс­тво потребує штучного зрошування, що пов'язано із зменшенням кіль­кості опадів на півдні Європи. Найбільше зрошуваних земель в Італії і Іспанії. Гідроенергетичні ресурси Західної Європи досить великі, але припадають в основному на райони Альп і Скандинавських гір. У мину­лому Західна Європа була майже повністю покрита різноманітними ліса­ми: тайгою, мішаними, широколистими і субтропічними лісами. Але ба­гатовікове господарське використання території призвело до того, що природні ліси знищені, а на їх місці в деяких країнах виросли повторні ліси. Найбільшими природними передумовами для лісового господарю­вання володіють Швеція і Фінляндія, де переважає типовий лісовий ланд­шафт.

Рейн — річка в Західній Європі, головним чином у Німеччині. Довжи­на 1320 км, площа басейну 224,4 тис. км².

Бере початок в Альпах, у Швейцарії, протікає через Боденське оз. і Верхньорейнську низовину, перетинає у вузькій долині Рейнські Сланцеві гори; нижня течія — у межах Середньоєвропейської рівнини, де русло у багатьох місцях пере­городжено греблями. Впадає у Північне море, утворюючи дельту.

Основ­ні притоки: Ааре, Мозель, Маас, Неккар, Майн, Рур. Багатоводний про­тягом усього року, середні витрати води бл. 2500 м³/с.