За попередньою інформацією метеорит (або його частина) потрапив в озеро поруч з містом Чебаркуль (приблизно 70 км на захід від Челябінська). За останньою версією подій, над Челябінською областю на висоті приблизно 40 км вибухнув (від дуже великої кінетичної енергії) метеорит, декілька уламків якого могли долетіти до землі. Однак всі руйнування та пошкодження не від них, а від вибухової хвилі, що вдарила зверху лише через декілька десятків секунд після падіння (тому що швидкість падіння була значно більше, ніж швидкість звуку).

          За інформацією ...

На зламі між зимою і весною ми святкуємо день Стрітення.

Слово це означає зустріч. За давньою легендою – зустріч із Ісусом Христом.

Хто ж і коли зустрів новонароджене немовля, котрому як повелів Бог, дали ім’я Ісус?

А сталося це через 40 днів після народження Ісуса Христа, якого мати понесла в храм Божий, де виголошували молитву благословення. Там до неї підійшов дуже старенький праведник Симеон. Дуже давно йому було напророчено, що він не помре, поки на власні очі не побачить Спасителя. І саме 15 лютого цей день прийшов.

Підійшовши, Симеон узяв немовля у Марії і промовив: «Нині відпускаєш раба твого, Владико, за словом твоїм з миром».

Цього дня відбуваються ...

Метеорологічне вітання всім закоханим з святом
Святого Валентина !

Нічого кращого немає, як серце серцю довіряє, людські надії сподівання, й найбезмежніше кохання!

День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — світське свято, яке відзначається в деяких країнах щороку 14 лютого.

 Романтична легенда про Святого Валентина

          Християнського проповідника Валентина посадили в римську в'язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.
          За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».
          У пам'ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони..
          Також у цей день

          Атмосфера – це повітряна оболонка, що оточує  Землю і обертається разом з нею. Атмосфера утримується силою земного тяжіння. Повітрям називають механічну суміш багатьох газів.

          На відміну від води повітря стискується. Тому густина атмосфери з висотою зменшується і атмосфера поступово переходить у космічний простір, тобто атмосфера не має чіткої верхньої межі. Умовно метеорологічною межею атмосфери вважають висоту 1000-1200 км, де ще інколи спостерігаються полярні сяйва. Супутники дозволяють вважати, що густина атмосфери наближається до густини міжпланетного середовища на висоті 2-3 тисячі кілометрів. Автоматичні міжпланетні станції зафіксували сліди атмосферних газів на висоті понад 20 тисяч кілометрів. Непрямі методи дослідження показують

Ще давньогрецький вчений Аристотель (384-322 рр. до н.е.) написав монографію „Метеорологіка”, в якій вказував що задовго до нього цей розділ знання називали „метеорологія”. Основи сучасних знань про атмосферу були закладені після винайдення метеорологічних приладів. Так, в 1593 р. Галілей  сконструював термоскоп – прообраз сучасного термометра, в 1643 р. Торічеллі винайшов барометр і довів існування атмосферного тиску, в 1730 р. Реомюр сконструював спиртовий термометр і він став широко доступним.

Першу спробу створити мережу метеорологічних станцій зробила створена учнями Галілея флорентійська „Академія досвіду” в 1657 р., яка відкрила станції в Італії, Парижі, Варшаві, Інсбруці тощо. Хоч із закриттям академії мережа розпалась, але поштовх було зроблено. З 17 ст. метеорологічні спостереження мають більш-менш науковий характер. У великих містах Європи – Парижі, Упсалі, Празі, Берліні, Лондоні, Петербурзі – спостереження проводяться майже безперервно – з початку 18 ст.

З давнiх-давен люди не в ладу з погодою, бо ж дощ, як правило, йде не тодi, коли просять, а коли косять: i тепло й холод настають не в пору. i влiтку траплялося кожух одягати: Нiби все наперекiр людинi. Ослiпленi яскравою блискавкою, приголомшенi громовицею, нашi далекi предки у вiдчайдушному поривi кидали в небо списи, стрiли. Пробували небесний вогонь "залякати" вогнем земним - запалювали лiси. Орють i сiють нашi предки майже сiм тисяч рокiв. Завжди їм був конче потрiбен "прогноз" на завтра, на мiсяць, на рiк: i помiтили, що природа сама пiдказує, коли яка буде погода. Птахи, тварини передчувають змiни в атмосферi. Комахи ж вимушенi бути "синоптиками", бо їхнє iснування цiлковито залежить вiд температури, вологостi, повiтря, освiтлення. Пасiчники знають: бджоли не летять у поле на негоду. А не летять тому, що багато квiток перед дощем закриваються, отож нектару бджолi не набрати. Так, рослини теж по своєму реагують на змiну погоди. Однi перед дощем ...