Щороку 23 березня Всесвітня Метеорологічна Організація (ВМО), її 191 країна-учасниця та світове співтовариство гідрометеорологів відзначають Всесвітній метеорологічний день, присвячений певній темі.

Всесвітній метеорологічний день був установлений у 1960 році з метою підвищення обізнаності широкої громадськості у всіх країнах про роботу Національних гідрометеорологічних служб, а також поглиблення розуміння значущості такої роботи. 

Саме 23 березня відзначається набуття чинності, прийнятої в 1950 році, Конвенції Всесвітньої Метеорологічної Організації, яка започаткувала створення ВМО. З 1951 року ВМО отримала статус спеціалізованої установи системи Організації Об’єднаних Націй.

Цього року тема Всесвітнього метеорологічного дня цілком визначає турботу Національних гідрометеорологічних служб різних держав щодо проблеми захисту життя та майна населення планети і звучить так: „Спостереження за погодою для захисту життя і майна. Святкування 50-річчя Всесвітньої служби погоди”. Ця тема підкреслює одне з основоположних завдань ВМО – зниження обсягів втрат і збитків від небезпечних явищ, пов’язаних з погодою, кліматом і водою. У той же час, в рамках Всесвітнього метеорологічного дня 2013 року, з вдячністю відзначається фундаментальний внесок Всесвітньої служби погоди у досягнення цієї мети.

Ми уже розглядали чому водна поверхня та суходіл нагріваються й охолоджуються не однаково. Адже вони мають зовсім різні механізми теплопровідності. На суходолі тепло вглиб передається внаслідок молекулярної теплопровідності. У товщі води тепло передається значно ефективнішим методом, а саме завдяки турбулентній теплопровідності, тобто поверхневі шари води перемішуються і одержане тепло розподіляється на велику товщу води.

      Водна поверхня та суходіл мають також різну теплоємність: теплоємність води у 3-4 рази більша, ніж теплоємність грунту. Ці поверхні також неоднаково засвоюють сонячну радіацію. У товщу води промені проникають на значну глибину і енергія променя засвоюється поступово.

     Взагалі вода засвоює сонячного тепла більше, ніж суходіл, оскільки альбедо води менше. Середнє альбедо води змінюється від кількох відсотків у тропічних широтах до 20 % на межі плаваючої криги. У північних широтах альбедо більше через меншу висоту Сонця. Отже, альбедо води на 10-20 % менше від альбедо суходолу без снігового покриву. Ефективне випромінювання води значно менше, ніж суходолу через нижчу температуру водної поверхні та більший вміст водяної пари в атмосфері. Через це на одній і тій широті радіаційний баланс на океанах більший, ніж на суходолі. Особливо велика ця різниця в тропічних широтах, де вона досягає 30-35 % від величини радіаційного балансу океанів.

      Радіаційний баланс земної поверхні визначає запаси тепла в атмосфері. Повітряні течії загальної циркуляції атмосфери сприяють міжширотному обміну повітряних мас, а отже є причиною адвективних впливів. Повітряні течії різного масштабу виникають і підтримуються різним нагріванням і охолодженням водної поверхні та суходолу, а також поверхні Землі і повітря на різних широтах. Тому екватор і полюси, водна поверхня та суходіл є різними полюсами теплової машини Землі, яка змушує рухатись повітряну оболонку.

      Циркуляція атмосфери – це складне поняття. Воно включає формування повітряних мас, їх перенесення та трансформацію, циклонічну діяльність, фронтальну діяльність. Циркуляція атмосфери ускладнює схему широтної зміни клімату. Завдяки особливостям циркуляції на одній і тій же широті на західних і східних берегах континентів формуються зовсім різні кліматичні умови. Наприклад, тепла зима південної Франції і сувора зима Приамур’я, сухе літо Сицилії і дощове літо Японії. Те ж саме стосується території в середині тропічного поясу. Тут зональні кліматичні відміни зумовлені також циркуляцією атмосфери. Різне зволоження екваторіальної Африки й Сахари обумовлено не широтними відмінами надходження сонячної радіації, а особливостями циркуляції атмосфери.

     У цьому році він триватиме з 18 березня по 5 травня - це найбільш світлий час для роздумів над своїм життям, молитв і покаяння. Так, саме покаяння є головною фінішної точкою посту, коли людина стає здатний визнати свої гріхи перед Господом.

     У православному календарі саме Великий піст є одним з найбільш трагічних подій. Щороку його дотримуються близько 40 днів - в пам'ять про сорокаденний піст Христа в пустелі. У цей весняний час людина здатна почути свою душу, стати спокійніше, гармонійніше, чистіше і світліше.

     Великий піст 2013 - це період духовної та фізичної підготовки до самого урочистого свята в християнстві - Великодня. У цей час ми повинні приділяти багато часу молитві і спілкування з Богом і собою. Крім того, потрібно дотримуватися певного режиму харчування, адже людина є те, що вона їсть.

     У передостанню неділю перед Великим постом, 10 березня, розпочався Тиждень мясопустний, присвячений Страшному суду та гріхопадіння Адама і Єви. В цей день в останній дозволено вживати в їжу м'ясо.

          Фізичною основою формування клімату є сонячна радіація. Найменше сумарної радіації надходить до земної поверхні в Атлантико-Європейському секторі Арктики – менше 2400 МДж/м² рік. У цьому районі пролягають шляхи Атлантичних циклонів і тому тут переважає хмарна погода. При зменшенні широти і збільшенні висоти Сонця річні величини сумарної радіації досить швидко зростають. Уже в Україні ці величини досягають 3400 МДж/м² у Передкарпатті, збільшуючись поступово до понад 5000 МДж/м²  на західному узбережжі Криму. Найбільша сумарна радіація спостерігається в тропічних пустелях земної кулі та поблизу екватора в Тихому океані. Тут вона перевищує 8000 МДж/м² . Слід відмітити, що поблизу хмарного екватора сумарна радіація відносно мала. Так, на півострові Малакка вона менше 6400 МДж/м² , на узбережжі Гвінейської затоки менше 5600 МДж/м² , а в районі екваторіальної частини Анд навіть менше 4800 МДж/м² . У високогірній Антарктиді переважає малохмарна погода і тому тут  сумарна сонячна радіація така, як і в Україні. На решті території земної кулі розподіл сумарної радіації має зональний характер.

           У самому визначені поняття клімат називається чинники його формування. Перш ніж розглядати чинники формування клімату та його особливості, необхідно вказати на те, що атмосфера, як одна із оболонок Землі як планети, не ізольована від інших. Взаємодію всіх оболонок планети розглядають у кліматичній системі. Кліматична система – це атмосфера, гідросфера, літосфера, кріосфера та біосфера. Ці ланки кліматичної системи мають різні фізичні властивості. Так, об’єм атмосфери становить 3,82?10¹² км³ і 99,8% цього об’єму зосереджено в шарі висотою до 60 км. Маса повітря в цьому об’ємі становить 5,2?10¹⁸ кг. 97,2% гідросфери зосереджено у світовому океані: тут її об’єм становить 1,37?10⁹ км³, а маса 1,43?10²¹ кг. Тобто об’єм гідросфери майже в 279 разів менший ніж об’єм атмосфери, а її маса в 275 разів більша за масу атмосфери.

     За календарем -весна, 15 березня, а от зима не хоче здаватись.

За добу вулиці міста перетворилися в суцільні замети. Шквальний вітер та сніг не радують мешканців міста. Не менш страждають від складних погодних умов і інші райони нашої області. Від негоди потерпають і пішоходи, і водії. Вулиці перетворилися на суцільний каток хоча комунальні служби і намагаються їх розчищати. Підбадьорює хіба тільки те, що завтра вихідний день і на вулицю без потреби можна не виходити )